1. Орфоепічний словник української мови

єднальний

єдна́льний

[йеиднал'нией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єднальний — (що об'єднує) об'єднавчий, об'єднальний, ок. братущий, гуртівний; (що з'єднує) сполучний, поєднальний, злучний. Словник синонімів Караванського
  2. єднальний — єдна́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. єднальний — -а, -е. 1》 Який що-небудь з'єднує. 2》 грам. Який з'єднує однорідні члени речення і частини складносурядного речення (про сполучники). 3》 юр. Який служить для розв'язання та усунення суперечностей, розбіжностей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. єднальний — ЄДНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який що-небудь з’єднує. 2. грам. Який з’єднує однорідні члени речення і частини складносурядного речення (про сполучники). Словник української мови в 11 томах