єретик
ЄРЕТИ́К, а́, ч.
1. Людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.).
А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яни стали Добрими братами, 1 синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцькцй Єретик великий! (Шевч., І, 1951, 264);
Всіх, хто не визнавав уніатської церкви, [польський] уряд оголосив єретиками (Іст. УРСР, 1953, 161);
*У порівн. Не йде старий до вечерні, сидить, мов єретик (Гончар, Таврія.., 1957, 25).
2. перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- єретик — ГЕРЕТИК віровідступник, безбожник; атеїст, поганин; відступник, ренегат, ухильник; вільнодумець, інодумець. Словник синонімів Караванського
- єретик — див. зрадник Словник синонімів Вусика
- єретик — [йеиреитик] -тиека, м. (на) -тиеков'і/ -тиеку, мн. -тиеки, -тиек'іў Орфоепічний словник української мови
- єретик — Єретик – людина, яка відступає від догматів пануючої церкви, "впадає в єресь". Єресі – в часи середньовіччя релігійні течії, опозиційні або ворожі християнській церкві (в тих країнах, де вона була панівною). Словник крилатих висловів
- єретик — єрети́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- єретик — -а, ч. 1》 Людина, яка відступилася від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- єретик — єрети́к (грец. αιρετικός) 1. В християнстві – людина, що відступила від догм пануючої церкви, послідовник єресі. 2. Переносно – людина, що відступає від панівних поглядів, правил, положень тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- єретик — ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії). Словник синонімів української мови
- єретик — Єрети́к, -ка́; -тики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- єретик — Єретик, -ка м. Еретикъ. Констанський єретик великий. Шевч. 239. Клене олимпських, єретик. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка