єретик

Єретик – людина, яка відступає від догматів пануючої церкви, "впадає в єресь". Єресі – в часи середньовіччя релігійні течії, опозиційні або ворожі християнській церкві (в тих країнах, де вона була панівною). Єресі були релігійним виразом настроїв якоїсь опозиційної групи або революційних мас по відношенню до освячуваного церквою соціально-політичного ладу.

Для боротьби з єретиками була створена інквізиція, яка спалила на вогнищах сотні тисяч людей.

Єретиком називають людину, яка виступає проти панівних канонів і догм.

Джерело: Словник крилатих висловів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єретик — ГЕРЕТИК віровідступник, безбожник; атеїст, поганин; відступник, ренегат, ухильник; вільнодумець, інодумець. Словник синонімів Караванського
  2. єретик — див. зрадник Словник синонімів Вусика
  3. єретик — [йеиреитик] -тиека, м. (на) -тиеков'і/ -тиеку, мн. -тиеки, -тиек'іў Орфоепічний словник української мови
  4. єретик — єрети́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. єретик — -а, ч. 1》 Людина, яка відступилася від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. єретик — єрети́к (грец. αιρετικός) 1. В християнстві – людина, що відступила від догм пануючої церкви, послідовник єресі. 2. Переносно – людина, що відступає від панівних поглядів, правил, положень тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. єретик — ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії). Словник синонімів української мови
  8. єретик — Єрети́к, -ка́; -тики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. єретик — ЄРЕТИ́К, а́, ч. 1. Людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яни стали Добрими братами, 1 синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцькцй Єретик великий! (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. єретик — Єретик, -ка м. Еретикъ. Констанський єретик великий. Шевч. 239. Клене олимпських, єретик. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка