єретик
ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії). Біскуп казав далі: — І ще тут, на землі, зазнаєте ви прообразу пекельних мук, уготованих дияволові і ангелам його разом зо всіма віровідступниками (З. Тулуб); (Диякон:) Відступника не прийме церква вдруге (Леся Українка); До Римської церкви належала чимала частина суспільства, і ніякі заходи братства не могли тоді ані знищити ренегата, ані навіть витиснути з цеху, чи то з купецьких лав (З. Тулуб); Замість терпимості до дисидентів інтереси країни твердо висунули на порядок денний релігійну унію (І. Ле); Як тільки ксьондзи затягли його до костьолу, та він став перевертнем і почав запобігать ласки в панів, то пани зараз посадили його за лісничого в діброві (І. Нечуй-Левицький); Милували (ляхи) тільки тих, хто покинув батьківську віру і зробився католиком. Моя жінка, троє синів і дві дочки не схотіли жить недовірками і прийняли чесну смерть (О. Стороженко); А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов'яни стали добрими братами, І синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцький Єретик великий (Т. Шевченко).
Значення в інших словниках
- єретик — ГЕРЕТИК віровідступник, безбожник; атеїст, поганин; відступник, ренегат, ухильник; вільнодумець, інодумець. Словник синонімів Караванського
- єретик — див. зрадник Словник синонімів Вусика
- єретик — [йеиреитик] -тиека, м. (на) -тиеков'і/ -тиеку, мн. -тиеки, -тиек'іў Орфоепічний словник української мови
- єретик — Єретик – людина, яка відступає від догматів пануючої церкви, "впадає в єресь". Єресі – в часи середньовіччя релігійні течії, опозиційні або ворожі християнській церкві (в тих країнах, де вона була панівною). Словник крилатих висловів
- єретик — єрети́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- єретик — -а, ч. 1》 Людина, яка відступилася від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- єретик — єрети́к (грец. αιρετικός) 1. В християнстві – людина, що відступила від догм пануючої церкви, послідовник єресі. 2. Переносно – людина, що відступає від панівних поглядів, правил, положень тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- єретик — Єрети́к, -ка́; -тики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- єретик — ЄРЕТИ́К, а́, ч. 1. Людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яни стали Добрими братами, 1 синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцькцй Єретик великий! (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- єретик — Єретик, -ка м. Еретикъ. Констанський єретик великий. Шевч. 239. Клене олимпських, єретик. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка