єство
ЄСТВО́, а́, с.
1. Сукупність усіх фізичних і душевних сил та властивостей людини.
— Я.. пізнав, до якої висоти може цивілізація піднести людину, а спеціально жінку. Я всім своїм єством поклонився тій цивілізації і поклявся служити їй усе своє життя (Фр., IV, 1950, 297);
Могутнім художнім словом, сповненою благородної і самовідданої боротьби діяльністю, всім єством своїм Тарас Григорович Шевченко належить трудовому народу (Мист., 2, 1961, 1);
Марійка заволоділа всім його єством (Хижняк, Килимок, 1961, 12).
2. книжн., рідко. Живий організм.
— Дурять, що на хмарах сидить якесь вище небесне єство — Саваоф-бог (Ковінька, Кутя.., 1960, 94).
3. книжн., рідко. Найголовніше і найістотніше в чому-небудь; суть чогось.
Це [логічність, цілеспрямованість дій актора на сцені] досяжно лише в результаті свідомого і глибокого опанування єства образу, соціальних і психологічних мотивів його поведінки і вчинків (З глибин душі, 1959, 33).
Значення в інших словниках
- єство — Єство́: — тут: істота [51] Словник з творів Івана Франка
- єство — (людське) П. природа, натура, п-о душа, вул. утроба; (вище) КН. істота, творіння; (чого) суть, сутність, зміст. Словник синонімів Караванського
- єство — [йеиство] -ва, м. (y) йеіств'і Орфоепічний словник української мови
- єство — єство́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- єство — -а, с. 1》 Сукупність усіх фізичних і душевних сил та властивостей людини. 2》 книжн., рідко. Живий організм. 3》 книжн., рідко. Найголовніше і найістотніше в чому-небудь; суть чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- єство — СУТЬ (найосновніше, найістотніше в кому-, чому-небудь), СУ́ТНІСТЬ, ЗМІСТ, СЕНС, ГОЛОВНЕ́, ПІДОСНО́ВА, ЯДРО, ПРИРО́ДА, ЗНА́ЧЕННЯ, СМИСЛ рідше, ЗНАЧИ́МІСТЬ книжн.; ЄСТВО́ книжн., КВІНТЕСЕ́НЦІЯ книжн., РАЦІОНА́ЛЬНЕ ЗЕРНО́ книжн., СІЛЬ, ТОЛК заст. Словник синонімів української мови
- єство — Єство́, -ва́, -ву́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)