ідеаліст
ІДЕАЛІ́СТ, а, ч.
1. Послідовник ідеалістичної філософії.
Домарксівські мислителі були матеріалістами лише в галузі природи, а щодо суспільних явищ залишались ідеалістами (Наука.., 8, 1959, 43).
2. Людина, яка здатна безкорисливо служити будь-якій справі, не шукає для себе ніяких переваг або вигід у чому-небудь.
Іван не зважав па клопітливі міркування свого меркантильного свата. Противно до Максима був Іван характером не практик, а ідеаліст.. Його непокоїло майбутнє рідного сина (Смолич, Мир.., 1958, 40);
[Стьопа:] Ви тільки що запевняли Валю, ніби Платон Іванович безнадійний ідеаліст (Корн., I, 1955, 86).
3. Той, хто схильний прикрашати дійсність; мрійник.
— Бідний ідеаліст! Він не знає, що, поки тираном є любов і нічого іншого, поти тиранія та не може бути нещастям (Фр., II, 1950, 322).
Значення в інших словниках
- ідеаліст — ідеалі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ідеаліст — -а, ч. 1》 Послідовник ідеалістичної філософії. 2》 Людина, яка здатна безкорисливо служити будь-якій справі, не шукає для себе ніяких переваг або вигод у чому-небудь. 3》 Той, хто схильний прикрашати дійсність; мрійник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ідеаліст — РОМА́НТИК (романтично настроєна людина, схильна до мрійності, до ідеалізації дійсності), ІДЕАЛІ́СТ, МРІ́ЙНИК. Один Воздвиженський не згадував Тули, сміявся з усіх і звав усіх романтиками (І. Нечуй-Левицький); — Бідний ідеаліст!... Словник синонімів української мови
- ідеаліст — Ідеалі́ст, -та, -лі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)