імунний
ІМУ́ННИЙ, а, е, мед., біол.
1. Несприйнятливий до інфекційних хвороб або отрут.
Деякі ссавці та птахи від природи імунні проти зміїної отрути й поїдають отруйних змій (Визначник земноводних.., 1955, 79).
2. Який створює імунітет (у 1 знач.).
Воно [молозиво] має в собі імунні тіла, які оберігають лоша від захворювань (Конярство, 1957, 98);
// Признач. для імунізації.
З часу відкриття імунних сироваток робилися спроби застосування їх не лише при відповідних інфекціях, але й при різних інших захворюваннях (Мікр. ж., XXIII, 1, 1961, 57).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- імунний — (до хвороби) несприйнятливий; (- сироватку) здатний імунізувати. Словник синонімів Караванського
- імунний — [імун:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- імунний — (мед.) невразливий, відпорний Словник чужослів Павло Штепа
- імунний — іму́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- імунний — -а, -е, мед., біол. 1》 Несприйнятливий до інфекційних хвороб чи отрут. 2》 Який створює імунітет (у 1 знач.). || Признач. для імунізації. Імунна відповідь — реакція організму на антигенний подразник. Імунна система — складна система, функції якої полягають у захисті організму від інфекції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- імунний — іму́нний (від лат. immunis – вільний, позбавлений чогось) той, що не піддається захворюванню на інфекційну хворобу чи стійкий до впливу отруйних речовин (плазунів або комах). Словник іншомовних слів Мельничука
- імунний — Іму́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)