інвалід
ІНВАЛІ́Д, а, ч. Людина, що частково або повністю втратила працездатність унаслідок поранення, хвороби, каліцтва чи старості.
На передок забрався старий безногий інвалід і раз по раз оглядався.., чи не час уже поганяти коней (Мирний, І, 1954, 46);
Герої війни, інваліди поверталися зі Сходу в свої відвойовані села (Довж., І, 1958, 346);
*Образно. Невже і душею він теж інвалід? (Перв., II, 1958, 348).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інвалід — Особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою або уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності І. та викликає потребу в соціальній допомозі і захисті. Словник із соціальної роботи
- інвалід — КАЛІКА, як ім. непрацездатний. Словник синонімів Караванського
- інвалід — [інвал’ід] -да, м. (на) -дов'і/-д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
- інвалід — Немічник, несиляк, див. чахлий Словник чужослів Павло Штепа
- інвалід — інвалі́д іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- інвалід — -а, ч. Людина, яка (назавжди або на тривалий час) частково чи повністю втратила працездатність унаслідок поранення, хвороби, каліцтва чи старості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- інвалід — Інвалі́д, -да; -лі́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)