1. Словник української мови в 11 томах

інгаляція

ІНГАЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. Лікування верхніх дихальних шляхів вдиханням лікарських речовин (у вигляді пари, газів, розпилених рідин).

Парову інгаляцію можна застосовувати і без спеціальних розпилювачів (Наука.., 3, 1960, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інгаляція — (мед.) удих Словник чужослів Павло Штепа
  2. інгаляція — інгаля́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. інгаляція — -ї, ж. Лікування верхніх дихальних шляхів вдиханням лікарських речовин (у вигляді пари, газів, розпилених рідин). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. інгаляція — інгаля́ція (від лат. inhalatio – вдихання) метод введення лікарських речовин в організм шляхом вдихання їх. Словник іншомовних слів Мельничука