індивідуал
ІНДИВІДУА́Л, а, ч., рідко. Те саме, що індивідуалі́ст.
— Будете індивідуалами-одноосібниками,— провіщав дід Сербиченко,— не стане вам просвітку (Ю. Янов., Мир, 1956, 191).
індивідуаліза́ція, ї, ж. Дія за знач. індивідуалізува́ти.
Неодмінною умовою художньої повноцінності драматичного твору є індивідуалізація мови дійових осіб (Життя К.-Карого, 1957, 176);
Гребінка прекрасно володів засобами індивідуалізації: кожен образ у байці одержує характерні, тільки йому властиві ознаки (Рад. літ-во, 1, 1962, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- індивідуал — індивідуа́л іменник чоловічого роду, істота індивідуал рідко Орфографічний словник української мови
- індивідуал — -а, ч., рідко. Те саме, що індивідуаліст. Великий тлумачний словник сучасної мови