1. Словник української мови в 11 томах

індульгенція

ІНДУЛЬГЕ́НЦІЯ, ї, ж. Грамота про відпущення гріхів, яку видавала католицька церква від імені папи римського за певні заслуги перед церквою, а також за гроші.

Церква виготовляла особливі грамоти, які мали назву індульгенцій (Іст. середніх віків, 1955, 127);

*Образно. Куриленко, природно, щедро роздає ідейні та художні індульгенції раннім п’єсам Я. Мамонтова (Рад. літ-во, 5, 1958, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індульгенція — Гріходарча Словник чужослів Павло Штепа
  2. індульгенція — рос. индульгенция (латин. indulgentia — милість, прощення) — у Римському праві — помилування з нагоди якогось торжества. Eкономічна енциклопедія
  3. індульгенція — індульге́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. індульгенція — Милість; папська грамота про відпущення гріхів Словник застарілих та маловживаних слів
  5. індульгенція — -ї, ж. Грамота про відпущення гріхів, яку видавала католицька церква від імені папи римського за певні заслуги перед церквою, а також за гроші. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. індульгенція — індульге́нція (від лат. indulgentia – милість, прощення) 1. В римському праві – помилування з нагоди якогось торжества. 2. В католицькій церкві – грамота про повне або часткове «відпущення гріхів». Словник іншомовних слів Мельничука