1. Словник української мови в 11 томах

індус

ІНДУ́С¹ див. інду́си.

ІНДУ́С², а, ч., заст., ірон. Одноосібник.

[Шкурка:] Одна перспектива — це... йти в колгосп. Годі мені бути індусом (Мик., І, 1957, 270).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індус — інду́с 1 іменник чоловічого роду, істота індуїст інду́с 2 іменник чоловічого роду, істота однооосібник арх. Орфографічний словник української мови
  2. індус — I див. індуси. II -а, ч., заст., ірон. Одноосібник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. індус — Інду́с і гінду́с, -са; -ду́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)