1. Словник української мови в 11 томах

іноземець

ІНОЗЕ́МЕЦЬ, мця, ч. Громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець.

— Спонукувані.. комерційним інтересом, до цього Мічуріна вже приїхали.. з-за кордону два визначні іноземці, можливо, теж вчені (Довж., І, 1958, 395);

В розмові з цим іноземцем він, хоч-не-хоч, мусив підбирати особливі слова (Гончар, III, 1959, 220).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іноземець — Чужинець, чужоземець; пор. ІМІҐРАНТ, ЗАЙДА. Словник синонімів Караванського
  2. іноземець — [іноземеиц'] -мц'а, ор. -мцеим, м. (на) -мцеив'і/-мц'у, мн. -мц'і, -мц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. іноземець — Чужинець Словник чужослів Павло Штепа
  4. іноземець — інозе́мець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. іноземець — -мця, ч. Громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. іноземець — ІНОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖИ́НЕЦЬ, ЧУЖА́К розм., ЧУЖОСТОРО́НЕЦЬ розм. В розмові з цим іноземцем він.. мусив підбирати особливі слова (О. Гончар); "Яка пишна фігура на коні! — подумала Гризельда.. — Це, певно, якийсь чужоземець з Франції або з Риму" (І. Словник синонімів української мови