інтелектуал
ІНТЕЛЕКТУА́Л, а, ч. Людина з високо розвиненим інтелектом.
Герої Ю. Шовкопляса, як правило, інтелектуали, тож письменник розкриває перед читачем їхні думки, дає можливість читачеві самому стежити за складним процесом зародження й розвитку тієї чи іншої думки (Літ. Укр., 11.I 1963, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інтелектуал — див. розумний Словник синонімів Вусика
- інтелектуал — [інтеилеиктуал] -ла, м. (на) -лов'і/ -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- інтелектуал — Інтелігент Словник чужослів Павло Штепа
- інтелектуал — інтелектуа́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- інтелектуал — -а, ч. 1》 Людина з високо розвиненим інтелектом, яка займається вишуканою розумовою, духовною діяльністю. 2》 Людина розумової, інтелектуальної праці. Великий тлумачний словник сучасної мови