1. Словник української мови в 11 томах

інтелект

ІНТЕЛЕ́КТ, у, ч. Розум, здатність людини думати, мислити.

Енгельгардт, який зобов’язаний згадці в історії лише своєму «крепостному человеку» [Т. Шевченкові], саме таким чином увічнив свою тупість, користолюбство і певну відсутність будь-яких ознак людського інтелекту (Слово про Кобзаря, 1961, 34);

Моя душа палала, а інтелект вишкрібав всі знання, що принишкли в клітинах мозку (Досв., Вибр., 1959, 23);

// Рівень розумового розвитку.

Високі вимоги до інтелекту героя сучасної драми — це вимоги самого життя (Мист., 1, 1958, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтелект — Стійка структура розумових здібностей. англ. intellect; нім. Intellekt m= -(e)s; угор. értelem; рос. интеллект. Словник із соціальної роботи
  2. інтелект — Розум, глузд, тяма; жм. мозок, голова; П. кмітливість, тямущість; З.П. здатність мислити; п! СВІДОМОСТЬ. Словник синонімів Караванського
  3. інтелект — (від лат. intellectus — пізнання, розуміння, розум) — мислительні здібності людини, здатність орієнтуватись, аналізувати та адекватно відображати й перетворювати навколишній світ, навчатися та пізнавати його... Словник-довідник музичних термінів
  4. інтелект — рос. интеллект (від латин. intellectus — розуміння, розсудок, пізнання) — роздум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів. Eкономічна енциклопедія
  5. інтелект — інтеле́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. інтелект — -у, ч. Розум, здатність людини до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів. || Рівень розумового розвитку. Штучний інтелект — здатність обчислювальної системи моделювати процес мислення людини через виконання функцій, притаманних лише інтелекту людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. інтелект — інтеле́кт (від лат. intellectus – розуміння, розсудок, пізнання) здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. інтелект — ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus — пізнання, розуміння, розсудок) — термін для означення вищої пізнавальної здатності мислення, яка принципово відрізняється творчим, активним характером від пасивно чуттєвих форм пізнання. Призначення І. Філософський енциклопедичний словник
  9. інтелект — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  10. інтелект — Інтеле́кт, -ту; -ле́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)