інтелект

(від лат. intellectus — пізнання, розуміння, розум) — мислительні здібності людини, здатність орієнтуватись, аналізувати та адекватно відображати й перетворювати навколишній світ, навчатися та пізнавати його, засвоювати попередній досвід і прогнозувати розвиток особистості. Структура І. стосовно музичного мистецтва включає сприйняття і сприймання, мислення, мовлення, обсягом та глибиною пам’яті, стійкістю уваги та іншими психічними процесами. І. суттєво впливає не здатність музиканта до художньої творчості, визначаючи, поряд з інтуїцією, його специфіку та неповторність та масштабність.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтелект — Стійка структура розумових здібностей. англ. intellect; нім. Intellekt m= -(e)s; угор. értelem; рос. интеллект. Словник із соціальної роботи
  2. інтелект — Розум, глузд, тяма; жм. мозок, голова; П. кмітливість, тямущість; З.П. здатність мислити; п! СВІДОМОСТЬ. Словник синонімів Караванського
  3. інтелект — рос. интеллект (від латин. intellectus — розуміння, розсудок, пізнання) — роздум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів. Eкономічна енциклопедія
  4. інтелект — інтеле́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. інтелект — -у, ч. Розум, здатність людини до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів. || Рівень розумового розвитку. Штучний інтелект — здатність обчислювальної системи моделювати процес мислення людини через виконання функцій, притаманних лише інтелекту людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. інтелект — інтеле́кт (від лат. intellectus – розуміння, розсудок, пізнання) здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. інтелект — ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus — пізнання, розуміння, розсудок) — термін для означення вищої пізнавальної здатності мислення, яка принципово відрізняється творчим, активним характером від пасивно чуттєвих форм пізнання. Призначення І. Філософський енциклопедичний словник
  8. інтелект — РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  9. інтелект — Інтеле́кт, -ту; -ле́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. інтелект — ІНТЕЛЕ́КТ, у, ч. Розум, здатність людини думати, мислити. Енгельгардт, який зобов’язаний згадці в історії лише своєму «крепостному человеку» [Т. Словник української мови в 11 томах