інтелект

РО́ЗУМ (здатність людей логічно мислити, пізнавати об'єктивну дійсність, засвоювати, запам'ятовувати і т. ін.), ІНТЕЛЕ́КТ, УМ, РО́ЗСУД, ГЛУЗД розм., РОЗУМІ́ННЯ рідше. Мислячий розум; — Практичні знання випереджають духовний розвиток людства, — звідси всі нещастя. В той час, як інтелект робить божественні відкриття, пристрасті лишаються на рівні нашого патлатого пращура (О. Гончар); Юна Іванка належала до тієї категорії людей, які і за своїм віком і за характером не дуже полюбляють поради розсуду, вони цілком в полоні серця (М. Чабанівський); Безсилі глузд та й істина тоді, Як шлунок грає роль судді (М. Годованець); Не сумніваюся я, що ця думка про смерть неминучу Неба і світу всього новою та дивною здасться, Що розумінню людському нелегко пристати на неї (М. Зеров).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

інтелект — Стійка структура розумових здібностей. англ. intellect; нім. Intellekt m= -(e)s; угор. értelem; рос. интеллект. Словник із соціальної роботи
інтелект — Розум, глузд, тяма; жм. мозок, голова; П. кмітливість, тямущість; З.П. здатність мислити; п! СВІДОМОСТЬ. Словник синонімів Караванського
інтелект — (від лат. intellectus — пізнання, розуміння, розум) — мислительні здібності людини, здатність орієнтуватись, аналізувати та адекватно відображати й перетворювати навколишній світ, навчатися та пізнавати його... Словник-довідник музичних термінів
інтелект — рос. интеллект (від латин. intellectus — розуміння, розсудок, пізнання) — роздум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів. Eкономічна енциклопедія
інтелект — інтеле́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
інтелект — -у, ч. Розум, здатність людини до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів. || Рівень розумового розвитку. Штучний інтелект — здатність обчислювальної системи моделювати процес мислення людини через виконання функцій, притаманних лише інтелекту людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
інтелект — інтеле́кт (від лат. intellectus – розуміння, розсудок, пізнання) здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів. Словник іншомовних слів Мельничука
інтелект — ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus — пізнання, розуміння, розсудок) — термін для означення вищої пізнавальної здатності мислення, яка принципово відрізняється творчим, активним характером від пасивно чуттєвих форм пізнання. Призначення І. Філософський енциклопедичний словник
інтелект — Інтеле́кт, -ту; -ле́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
інтелект — ІНТЕЛЕ́КТ, у, ч. Розум, здатність людини думати, мислити. Енгельгардт, який зобов’язаний згадці в історії лише своєму «крепостному человеку» [Т. Словник української мови в 11 томах