інтелігент
ІНТЕЛІГЕ́НТ, а, ч. Той, хто належить до інтелігенції (у 1 знач.).
Робота інтелігента серед темної народної маси.. — от що служить темою більших Франкових повістей (Коцюб., III, 1956, 39);
— До наших інтелігентів понаїжджало багато молоді: студентів, гімназистів, панянок (Вас., І, 1959, 85);
Наш радянський сільський учитель — категорія сільського інтелігента найбільш поширена (Еллан, II, 1958, 110).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інтелігент — [інтеил'ігент] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
- інтелігент — інтеліге́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- інтелігент — -а, ч. Той, хто належить до інтелігенції (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови