1. Словник української мови в 11 томах

інтер’єр

ІНТЕР’Є́Р, ч.

1. род. у. Архітектурно й художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення.

На Гуцульщині дуже поширене оздоблення печей полив’яними кахлями.., завдяки чому інтер’єр житла.. справляє враження мальовничості та затишку (Дерев. зодч. Укр., 1949, 15);

Для обробки інтер’єрів [будинку Верховної Ради УРСР] використані мотиви і форми українського народного мистецтва, цінні породи природного каменю, деревини і монументальний живопис (Архіт. Укр., 1957, 14).

2. род. а. Картина, малюнок і т. ін., на яких зображено внутрішню частину якого-небудь приміщення.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтер’єр — ІНТЕР’ЄР – ЕКСТЕР’ЄР Інтер’єр. 1. р. -у. Архітектурно і художньо оформлений внутрішній простір будівлі. 2. р. -у. Внутрішня будова органів і тканин тварин. 3. р. -а. Картина, малюнок, на яких зображено внутрішній простір приміщення. Екстер’єр, -у. Зовнішній вигляд і будова тіла тварини. Літературне слововживання
  2. інтер’єр — інтер’є́р (від франц. interieur – внутрішній) 1. архіт. Внутрішній простір будівлі, якесь приміщення. 2. Жанр образотворчого мистецтва. Відіграє значну роль у картинах на побутові й історичні теми. 3. І. Словник іншомовних слів Мельничука