інфантилізм
ІНФАНТИЛІ́ЗМ, у, ч.
1. мед. Хвороблива недорозвиненість організму, що виявляється в збереженні в дорослому віці фізичної будови або рис характеру дитини.
2. перен. Підроблювання під рівень розумового розвитку дитини.
До дитячої літератури треба ставити особливо суворі вимоги, тут потрібна прискіплива критика, яка не зносить і духу легкодумного інфантилізму й сірості (Літ. Укр., 4.XII 1962, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інфантилізм — Збереження у дорослого індивіда особливостей дитячої поведінки, занижена самокритика, підвищена вимогливість до опіки щодо себе з боку інших людей, егоцентризм. англ. infantilism; нім. Infantilismus m=; угор. infantilizmus; рос. инфантилизм. Словник із соціальної роботи
- інфантилізм — інфантилі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- інфантилізм — -у, ч. 1》 мед. Хвороблива недорозвиненість організму, що виявляється в збереженні в дорослому віці фізичної будови або рис характеру дитини. Дистрофічний інфантилізм — інфантилізм, зумовлений порушенням харчування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- інфантилізм — інфантилі́зм (від лат. infantilis – дитячий) затримка в розвитку організму, яка виявляється в збереженні у дорослої людини фізичних і психічних рис, властивих дитячому вікові. Словник іншомовних слів Мельничука