існувати
ІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Бути в дійсності; бути.
Чи видавництво існує, чи припинило свою діяльність? (Мирний, V, 1955, 433);
— Життя на Марсі існує, але чи єсть там люди і які вони, поки що невідомо (Тют., Вир, 1964, 42);
Поки існує імперіалізм, людство не може бути спокійним за своє майбутнє (Програма КПРС, 1961, 24)
2. Бути живим; жити.
[Олексій:] А зайвий розум не завжди бува в пригоді людині, часто розум і шкодить,— все залежить від умов, в яких чоловік існує (Кроп., V, 1959, 547);
Душа чогось шукала, хотілося якось особливо існувати на землі, між людьми (Ле, С. Голубар, 1950, 46);
— Для чого ви існуєте чи то, пак, живете? (Гончар, Тронка, 1963, 118).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- існувати — Бути, жити, топтати ряст <�землю>; не зникати, не пропадати, не переводитися; (у природі) зустрічатися; (злиденно) животіти, скніти, нидіти; п-к -УЮЧИЙ, що існує, здатний існувати, сущий, живий, не мертвий, (закон) чинний, сучасний, наш... Словник синонімів Караванського
- існувати — див. жити Словник синонімів Вусика
- існувати — існува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- існувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Бути в дійсності; бути. 2》 Бути живим; жити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- існувати — БУ́ТИ , у теп. ч. має форму є, єсть розм., заст., уроч., єси́ у 2 ос. одн., заст., суть у 3 ос. мн., заст., уроч. (мати місце в дійсності); ІСНУВА́ТИ (має дещо вужче значення, підкреслюючи ознаку "бути в наявності", ознаку процесуальності... Словник синонімів української мови
- існувати — Існува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)