існувати

Значення в інших словниках

1. існувати — Бути, жити, топтати ряст <�землю>; не зникати, не пропадати, не переводитися; (у природі) зустрічатися; (злиденно) животіти, скніти, нидіти; п-к -УЮЧИЙ, що існує, здатний існувати, сущий, живий, не мертвий, (закон) чинний, сучасний, наш... Словник синонімів Караванського
2. існувати — існува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. існувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Бути в дійсності; бути. 2》 Бути живим; жити. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. існувати — БУ́ТИ , у теп. ч. має форму є, єсть розм., заст., уроч., єси́ у 2 ос. одн., заст., суть у 3 ос. мн., заст., уроч. (мати місце в дійсності); ІСНУВА́ТИ (має дещо вужче значення, підкреслюючи ознаку "бути в наявності", ознаку процесуальності... Словник синонімів української мови
5. існувати — Існува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. існувати — ІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Бути в дійсності; бути. Чи видавництво існує, чи припинило свою діяльність? (Мирний, V, 1955, 433); — Життя на Марсі існує, але чи єсть там люди і які вони, поки що невідомо (Тют. Словник української мови в 11 томах