жити

Бідувати, вікувати, гибіти, горювати, доживати, доживатися, животіти, жити-поживати, існувати, матися, маятися, мешкати, міститися, нидіти, обертатися, повертатися, поживати, проживати, раювати, тулитися (під дахом)

Фразеологічні синоніми: вік вікувати; вік калатати; горе микати; днювати й ночувати; доживати віку; доживатися, далі нікуди; жити, аби день до вечора; жити абияк; жити без розуму; жити буднями; жити в борг; жити вкупі; жити власним розумом; жити в мулі; жити вовками; жити вовком (на відлюдді); жити в старцях; жити в чеканні; жити вчорашнім днем; жити душа в душу; жити єдиним хлібом; жити завтрашнім днем; жити заднім розумом; жити замкнуто; жити заново; жити за спиною (чиєю); жити за чужою спиною; жити за широкою спиною; жити з жебрацтва; жити з пучок; жити з пучок та ручок; жити з розумом; жити й горя не знати; жити ким (живе нею); жити круто; жити кучеряво; жити, лиха прикупивши; жити минулим; жити на віру; жити навпроти; жити на всю губу; жити на всьому готовому; жити надією; жити на жебрацькому хлібі; жити на колесах; жити на пару; жити на повну губу; жити на пташиних правах; жити на свій розсуд; жити на світі; жити на широку ногу; жити не в ладах (з ким); жити не в ладах із власною совістю; жити не гірше від людей; жити, не горювати; жити не журитися; жити не з-медом; жити не по кишені; жити непомітно; жити не солодко; жити не хлібом єдиним; жити новим життям; жити одним днем; жити охляп; жити паном; жити під ким (напр. під німцями); жити під ковпаком; жити під скляним ковпаком; жити по-давньому; жити позавчорашнім днем; жити по-панськи (по-панському); жити по правді (правдою); жити по-старому; жити при достатках (достатку); жити рука в руку; жити своїм розумом; жити собі (жив собі дід та баба); жити собі на втіху; жити собі та поживати; жити справно; жити, спустивши рукави; жити сьогоднішнім днем; жити та Бога хвалити; жити та долю хвалити; жити та хліб жувати; жити тин об тин (по сусідству); жити тільки собою; жити у вічному чеканні; жити у парі; жити чесним потом; жити чужим розумом; жити як брат із сестрою; жити, як вільна пташка; жити, як голубки; жити, як горох при дорозі; жити, як кіт із собакою; жити, як мед пити; жити, як на вулкані; жити, як одна душа; жити, як пан; жити, як равлик; жити, як риба з водою; жити, як сестра з братом; жити, як сир у маслі; жити, як у батька за пазухою; жити, як у Бога за дверима; жити, як у Бога за пазухою; жити, як у раю; жити, як у сні; жити, як у тумані; жити, як у Христа за пазухою; жити, як цар; заживати чужого віку (довго жити); їсти біду; коптити небо (жити бездіяльно); коротати вік; коротати літа; купатися, як вареник у маслі (жити в розкошах); маятися по світу; на бурку жити (напризволяще); небо коптити (знев.); нудити світом; світ поганити (жити негідно); сидіти в запічку (жити безтурботно); сидіти на печі (т.с.); сяк-так перебиватися; тільки хліб переводити; топтати землю; топтати ряст; тягти життя (бідувати); тягти ярмо; ходити під Богом

Приповідки: Живуть та хліб жують, та постолом добро возять. Живе — дай Боже кожному. Живе — співай душа. Прожив життя, як у ступі стовк. Живеться, як хочеться

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жити — (користати з життя) існувати, (погано) животіти, жарт, дихати, (довго) вікувати// вік вікувати, жити мов у Бога за дверима (за пазухою), купатися в молоці. Словник синонімів Полюги
  2. жити — жи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. жити — топтати ряст; вік вікувати; (самотньо, замкнуто) жити вовком (вовками); (в достатках, у розкошах, без усяких турбот) жити паном [діло]; жити мов (як, немов і т. ін.) у бога за дверима; жити мов (як, немов і т. ін. Словник фразеологічних синонімів
  4. жити — Існувати, бути <�живим і здоровим>, не вмирати, о. топтати ряст <�землю>, по світі ходити; (у хаті) мешкати, проживати, перебувати, жм. сидіти, (у чужих людей) тинятися по чужих хатах, п!... Словник синонімів Караванського
  5. жити — [житие] жиеву, жиевеш, жиевеимо, жиевеите; мин. жиў, жиела; нак. жиеви, жиев'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. жити — живу, живеш, недок. 1》 Бути живим, існувати; прот. помирати, вмирати. 2》 Перебувати, проживати де-небудь. 3》 Проводити життя в якийсь спосіб. || з чого, на що. Мати за джерело свого існування. 4》 чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. жити — жи́ти: ◊ жи́ти на віру жити без офіційної реєстрації шлюбу (ст)||жити на ґранду, на в'ядерко жити ◊ жи́ти на ґра́нду → ґранда ◊ на в'яде́рко жи́ти = жи́ти на ві́ру Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. жити — Або жити, або гнити. Говорить чоловік, ризикуючи своїм життям, або майном. Вік жий, вік учися, а дурнем умреш. Життя закоротке, щоб обняти все знання. Добре тому жити, чия мама вміє ворожити. Хто дістає поміч від родини. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. жити — ди́хати (жи́ти, життя́) не дава́ти кому і без додатка. Створювати тяжкі, нестерпні умови для кого-небудь, настирливо докучаючи, набридаючи чимсь. (Секлета Семенівна:) Ну за що ти мене образив..? За віщо? Ти справді дихати спокійно не даєш! (М. Фразеологічний словник української мови
  10. жити — БУ́ТИ , у теп. ч. має форму є, єсть розм., заст., уроч., єси́ у 2 ос. одн., заст., суть у 3 ос. мн., заст., уроч. (мати місце в дійсності); ІСНУВА́ТИ (має дещо вужче значення, підкреслюючи ознаку "бути в наявності", ознаку процесуальності... Словник синонімів української мови
  11. жити — Жи́ти, живу́, живе́ш, живе́, живемо́, живете́, живу́ть; живи́, живі́м, -ві́ть; живучи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. жити — ЖИ́ТИ, живу́, живе́ш, недок. 1. Бути живим, існувати; протилежне помирати, вмирати. Він не хоче вмирати. Він хоче жити (Коцюб., І, 1955, 367); Шумить жито, співа, Заохочує жить (Тич., І, 1957, 7); *У порівн. Степ.. цвіте, ніби живе й дише (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  13. жити — Жити, -живу, -веш гл. 1) Жить, существовать. Добре в світі жити попові, лікареві та котові. Ном. № 8069. Живи правдою святою. Ном. № 14193. 2) — з чого. Жить чѣмъ, имѣть средства къ существованію. Піп живе з олтара, а писар з каламара. Ном. Словник української мови Грінченка