жити

топтати ряст; вік вікувати; (самотньо, замкнуто) жити вовком (вовками); (в достатках, у розкошах, без усяких турбот) жити паном [діло]; жити мов (як, немов і т. ін.) у бога за дверима; жити мов (як, немов і т. ін.) у бога (Христа, батька) за пазухою; жити (купатися, кататися, качатися) як (мов, немов і т. ін.) сир (вареник) у маслі (як попів кіт на печі); жарт., в золоті (у розкошах, в достатку) купатися; купатися в молоці; (жити невідповідно до своїх достатків) жити не по кишені; (жити чесно) жити по правді (з правдою).

– Я, шановний Тарасе Демидовичу, вдвічі проти вашого ряст топчу, учителюю вісімнадцять років, за цей час виросло ціле покоління (Збанацький, 1, 1974, с. 121); Робота в мене – тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (Донченко, 6, 1957, с. 386); Вийшов закон про зселення хуторів. Закон хороший, правильний. Не жити ж людям вовками поза селами, самотньо, як на висилці (Збанацький, 2, 1964, с. 18); Мірошник паном діло жив (Гребінка, 1, 1957, с. 69); [Настя:] Та й сама собі міркую, чого би тобі журитися? Живеш, як у бога за дверима (Франко, 9, 1952, с. 95); Живе, як у батька за пазухою (Українські народні прислів’я, 1955, с. 301); Зажив Лейба з Піщанами.., як у Христа за пазухою, – коли б Лейба у Христа вірив (Панас Мирний, 2, 1969, с. 113); – А біля неї сидить пан, який і гвіздка забити не вміє, а живе як у бога за пазухою, купається в достатку, ніби вареник у маслі, – продовжив Кирик (Циба, На зламі, 1984, с. 14); [Возний і виборний (співають) :] До кого ж ласкава ся доля лукава, такий живе як сир в маслі, спустивши рукава (Котляревський, 2, 1953, с. 16); В городі тільки й жити!.. Та я як… на місці була – як сир у маслі купалася (Панас Мирний, 3, 1954, с. 74); Перш за все й насамперед – говорити сущу правду. Не годуй нас цяцьками-ляцьками! Не викладай тільки солоденькі факти, бо є й гіркі. і не співай алілуя, що нам тільки суцільна колективізація, а там уже катайся, як сир у маслі (Журахович, Нам тоді було по двадцять, 1968, с. 127); Як сир у маслі качається, так Петро Федорович живе, як попів кіт на печі (Панас Мирний, 4, 1970, с. 87); Крав старший конвоїр, безумовно, мав кілька штаб-квартир… у кожному селі в молодих одиноких удів і жив собі, як вареник у маслі (Збанацький, Єдина, 1959, с. 82): Були й такі, що казали: облиш, мовляв, свого адмірала, нащо він тобі, з того багатства собі не здобудеш, а з нами – в золоті купатимешся, якщо, звісно, смерті не боїшся (Угляренко, Із дерева жалю, 1979, с. 6); Так само і добро люди між собою поділили: одні одібравши від батьків в нащадок велику спадщину, або наживши самі усякого добра – у розкошах купаються (Панас Мирний, 6, 1970, с. 467); – Нехай, – каже [візник], – купається в молоці, тільки не пускайте, – каже, – за кордон (Довженко, 3, 1964, с. 235); Пан Г. дуже багато програв грошей в карта і взагалі живе не по кишені (Збірник про Кропивницького, 1955, с. 61); Завжди він говорив їм: «Живіть з правдою і по правді» (Стельмах, 1, 1982, с. 397).