1. Словник української мови в 11 томах

історіограф

ІСТОРІО́ГРАФ, а, ч.

1. Фахівець з історіографії (у 1 знач.).

Велика заслуга Франка як історіографа полягала, зокрема, в тому, що він вів нещадну боротьбу проти реакційних істориків і соціологів (Ком. Укр., 8, 1966, 61).

2. заст. Історик.

— А кого ти знаєш із історіографів.., який зумів би достойно описати, як війська імперії пройдуть по Болгарії..? (Скл., Святослав, 1959, 511).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. історіограф — історіо́граф іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. історіограф — -а, ч. 1》 Фахівець з історіографії (у 1 знач.). 2》 заст. Історик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. історіограф — Історіо́гра́ф, -фа; -гра́фи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)