їзда
ЇЗДА́, и, жін.
1. Дія за значенням їздити.
Кінські підкови хляпали та калюка на всі боки розбігалася од прудкої ізди... (Панас Мирний, I, 1949, 330);
Вона зовсім забракувала лижі і спосіб ізди на них (Леся Українка, V, 1956, 54);
Після довгої ізди в автобусі Антон, розминаючи ноги, вийшов з машини (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 197).
2. У сполуч. з іменниками, які означають час, є мірою відстані.
До Мессіни лишилась 1 година їзди (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 353);
Хто б повірив, що звідси лише година їзди до великого міста1 (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- їзда — Їзда́. Поїздка Одна їзда з ринку до Прута коштувати буде 4 кр[ейцари], а туди й назад 6 кр[ейцарів] (Б., 1895, 9, 4) // пол. jazda — 1) їзда, 2) поїздка, 3) рух, сполучення. Українська літературна мова на Буковині
- їзда — Їздня, їждження. Словник синонімів Караванського
- їзда — [йізда] -ди, д. і м. -з'д'і Орфоепічний словник української мови
- їзда — їзда́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- їзда — -и, ж. 1》 Дія за знач. їздити. 2》 У сполуч. з іменниками, які означають час, є мірою відстані. Великий тлумачний словник сучасної мови
- їзда — Їзда́, їзди́, їзді́, їздо́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- їзда — Їзда́, -ди ж. Ѣзда. Рудч. Ск. II. 171. Санна їзда — ангельска їзда, але дідчий виворот. Ном. № 11433. Словник української мови Грінченка