абсурд

БЕЗГЛУ́ЗДЯ (думки, висловлювання, слова і т. ін., позбавлені здорового глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, НО́НСЕНС книжн., ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ГЛУ́ПСТВО рідше, АБСУ́РД підсил., БРЕДНЯ́ (БРИДНЯ́) підсил.; АБИ́ЩО, АХІНЕ́Я підсил. розм., ДУРНИ́ЦЯ підсил. розм., ДУРНИ́ЦІ мн., підсил. розм., Є́РЕСЬ підсил. розм., БО́ЗНА-ЩО підсил. розм., КА́ЗНА-ЩО підсил. розм., ЧО́РТЗНА-ЩО підсил. фам. (звичайно із сл. говорити, верзти, вигадувати і т. ін.); АЛОГІ́ЗМ книжн. (вислів, що суперечить логіці); АБРАКАДА́БРА (безглуздий набір слів); ТАРАБА́РЩИНА розм. (слова, висловлювання і т. ін., безглузді і незрозумілі). Невже безглузде слово "жить" Страшніш безглуздя слова "вмерти" (В. Еллан-Блакитний); Юлія очевидно наговорила мамці купу нісенітниць про свого "наставника" в поезії (П. Колесник); Ви дозволили собі опублікувати статтю в журналі, в якій гіпотезу знову ж таки дозволили собі подати, як наукове відкриття. Це нонсенс (Н. Рибак); Яка непростима дурість зірвалася з його язика (Ю. Шовкопляс); Ви не могли побудувати іншої гіпотези, крім цієї дурної здогадки, що я прищеплюю людям якусь заразу, — Боже, яке глупство! (Ю. Смолич); — Ніколи і на думку не спало б, що мої наміри відносно Людмили можна і так тлумачити. Який абсурд (А. Головко); — Дурниця! — спалахнув Грицько. — Кіндрат? Отой конопатий? Та він і жонатий до того ж. Бредня! (А. Головко); Пекло і рай — бридня. Нехай собі вірять у це мачуха, Ганка. А він не вірить (Б. Харчук); (Другий відпущеник:) От і все неправда! Верзе абищо! Ти не слухай, пані. Я розкажу доладніше (Леся Українка); (Слідчий:) Перестаньте дурниці молоти. Мені вже обридли без краю оці теревені, що наукою звуться у вас (О. Левада); — Щоб так відповісти урок, — сказав Віктор Перегуда, — треба мати талант! — Єресь! — гукнула Базілевська (О. Донченко); — І-ї! бозна-що ти, Мотре, вигадуєш! Що люди скажуть? (Панас Мирний); — Не вигадуй казна-чого, хто нас зможе розлучити? — не погоджувався Тимко (Григорій Тютюнник); — Нікого не люби, — сумно обізвався Роман, — тим молодицям чортзна-що на думку приходить (І. Нечуй-Левицький); Він не втримався, щоб не відзначити свій подив, як це такий талановитий і винахідливий фізик міг написати таку абракадабру з наукової точки зору (Н. Рибак); Підпираючися тими великими іменами (Гомера, Данте, Шекспіра, Гете), мов щудлами (дибами), ми плели несосвітенну тарабарщину про літературу (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абсурд — абсу́рд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. абсурд — АБСУРД – АБСУРДНІСТЬ Абсурд, -у. Безглуздя, нісенітниця: доведений до абсурду, дійти до абсурду. Абсурдність, -ності, ор. -ністю. Властивість, якість за значенням абсурдного: абсурдність висновків. Літературне слововживання
  3. абсурд — (лат. аbsurdus — безглуздий) безглузді твердження; вислови, позбавлені раціонального змісту. Абсурд відрізняється від нісенітниці: нісенітниця не істинна, проте не хибна, а абсурдний вислів осмислений і внаслідок своєї суперечності є хибним. Словник стилістичних термінів
  4. абсурд — Безглуздя, нісенітниця, нонсенс, несусвітенність, безглуздість, нісенітність, неподобність, недоладність, обр. на вербі груші, сон рябої кобили, таке, що й купи не держиться; (словесний) бридня, абракадабра, глупство, дурниця, чортзна-що... Словник синонімів Караванського
  5. абсурд — Нісенітниця, безглуздя Словник чужослів Павло Штепа
  6. абсурд — -у, ч. Безглуздя, нісенітниця. Театр (драма, література) абсурду — драматургія, література, що представляють світ як хаос, відображають песимізм, передчуття загибелі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. абсурд — АБСУ́РД, у, ч. Безглуздя, нісенітниця. Коли тільки переклад написаний доволі граматично і не грішить надто видними абсурдами, знаходяться редактори.., що надрукують його (І. Франко); Багата держава, яку утворюють бідні люди, – абсурд!... Словник української мови у 20 томах
  8. абсурд — див. нісенітниця Словник синонімів Вусика
  9. абсурд — абсу́рд (лат. absurdus – немилозвучний, безглуздий) безглуздя, нісенітниця. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. абсурд — Внутрішньо суперечливий вираз. Універсальний словник-енциклопедія
  11. абсурд — АБСУРД (від лат. absurdus — немилозвучний, недоречний, безглуздий, недоладний) — смисловий антипод понять логічної обґрунтованості, раціональної осмисленості або дії, сумірності зі змістом вихідних принципів (аксіом... Філософський енциклопедичний словник
  12. абсурд — Абсу́рд, -ду, -дові; -су́рди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. абсурд — АБСУ́РД, у, ч. Безглуздя, нісенітниця. Коли тільки переклад написаний доволі граматично і не грішить надто видними абсурдами, знаходяться редактори.., що надрукують його (Фр. Словник української мови в 11 томах
  14. абсурд — рос. абсурд (латин. absurdus — немилозвучний, безглуздий) — безглуздя, нісенітниця. Eкономічна енциклопедія