авдитор
ПРОКУРО́Р (службова особа, що підтримує обвинувачення в суді, здійснює нагляд за точним виконанням законів тощо), ПРОКУРА́ТОР зах., АУДИ́ТОР (АВДИ́ТОР) заст. Другого дня суду Грибовський відповідав на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішливістю (О. Довженко); Він ішов з улюбленим прокуратором, відомим крючкодером, що не раз виплутував грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- авдитор — Авди́тор: — військовий суддя [46-1,46-2] — військовий суддя у царській Росії й у деяких західноєвропейських країнах [47] Словник з творів Івана Франка
- авдитор — авди́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- авдитор — Слухач, учень Словник чужослів Павло Штепа
- авдитор — див. аудитор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- авдитор — АВДИ́ТОР див. ауди́тор. Словник української мови у 20 томах
- авдитор — Наглядач; прокурор, член суду Словник застарілих та маловживаних слів
- авдитор — Авди́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- авдитор — АВДИ́ТОР див. ауди́тор. Словник української мови в 11 томах
- авдитор — Авди́тор, -ра м. 1) Ученикъ, назначенный для выслушиванія уроковъ товарищей. Левиц. І. 152. 2) Авдиторъ. У Чернівцях в кам'яниці, в широкій кімнаті, сидять штири официри у білих кабатах — сивий майор напереді, за столом авдитор. Федьк. ІІІ. 146. Словник української мови Грінченка