адже

БО спол. (указує на відношення причиновості, що пов'язують головне і підрядне речення, і вживається звичайно на початку підрядного речення, іноді після першого слова в підрядному реченні), ПОЗАЯ́К розм., ПОНЕ́ЖЕ заст. канц.; АДЖЕ́ (ужив. на початку підрядного речення, що стоїть після головного); ТОМУ́ ЩО, ЧЕ́РЕЗ ТЕ́ ЩО, ОСКІ́ЛЬКИ, ЗАТИ́М ЩО заст. (ужив. на початку підрядного речення). Я цілую, та дарма. Ми не рідні й не чужі, бо в любові цій нема пісні повної душі (В. Сосюра); Спи, мій малесенький! Пізній бо час (Леся Українка); — У вчених людей завжди буває лисина. Ось ти вивчишся, і в тебе буде, позаяк — голові ж робота велика (Григорій Тютюнник); — Діло велике вже почато, — мовив обережно цар, — повороту не буде, понеже на те воля і благословення Боже (Н. Рибак); Певне, мама навмисне щадила дитячу душу, не хотіла всіма подробицями завдавати хлопцеві зайвого болю, адже ж ішлося про дідуся... (О. Гончар); Він косоокий, тому що у матері красуні Юлі теж косі очі. Вона кореянка (О. Довженко); Оскільки електромотора не було, то динамку крутили руками (Григорій Тютюнник); А більший меншого тусає та ще й б'є, затим що сила є (Л. Глібов).