1. Словник синонімів української мови

антагонізм

ВОРОГУВА́ННЯ (ворожі стосунки), ВОРОЖНЕ́ЧА, ВОРОЖДА́ поет. рідше, ПРОТИСТОЯ́ННЯ, АНТАГОНІ́ЗМ. На зміну державній єдності (Київської Русі) прийшло ворогування удільних князів (О. Довженко); Вже давно між хлопцями точилася ворожнеча (К. Гордієнко); Хан Котян хотів неодмінно породичатися з руськими, щоб припинити ворожнечу (А. Хижняк); Прийде день великої відради: Чоловіцтво, змучене украй, Ворожду закине братства ради, На землі побачать люди рай (П. Грабовський); В її відносинах до старшого брата й сестри чується глухий антагонізм (Леся Українка).

СУПЕРЕ́ЧНІСТЬ (спірне питання; становище, при якому що-небудь одне виключає інше), СУПЕРЕ́ЧЛИВІСТЬ, ПРОТИРІ́ЧЧЯ, РОЗБІ́ЖНІСТЬ, КОНТРОВЕ́РЗА, ПРОТИВЕ́НСТВО заст.; НЕЗГІ́ДНІСТЬ, НЕЗЛА́ГОДЖЕНІСТЬ, НЕУЗГО́ДЖЕНІСТЬ (в оцінках, поглядах); АНТАГОНІ́ЗМ, ПРОТИСТОЯ́ННЯ (непримиренна суперечність). — Екологічні проблеми.. виникають там, де господарські інтереси людини входять у суперечність із законами природи (з журналу); — Дипломати намагаються якось розв'язати, відсунути хоч на деякий час протиріччя, але вся країна вже відчуває початок жахливої бійні (О. Донченко); Ця повна розбіжність думок (сестри і брата) потішала його (В. Собко); Протистояння політичних партій.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антагонізм — (ворожі стосунки) ворожнеча, ворогування, протистояння; (протилежність інтересів) суперечність. Словник синонімів Полюги
  2. антагонізм — антагоні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. антагонізм — (расовий) ворожнеча, ворогування; (вічний) боротьба, протиборство; (крайній) непримиренність; (у колективі) антипатія, неприязнь, сил. ненависть. Словник синонімів Караванського
  4. антагонізм — Негативний вплив одних видів рослин на інші, який призводить до зменшення чисельності останніх. Поділяється на аменсалізм і конкуренцію. Словник термінів з агрофітоценології
  5. антагонізм — -у, ч. 1》 Непримиренна суперечність. || Неприязнь, ворожість. 2》 біол. Боротьба між деякими тваринами, рослинами, мікроорганізмами, що веде до знищення чи пригнічення одних організмів іншими. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. антагонізм — АНТАГОНІ́ЗМ, у, ч. 1. Непримиренна суперечність. У “Свіччиному весіллі” драматург І. Кочерга правдиво передав колорит епохи, класовий антагонізм поміж гнобителями і пригнобленими, давні звичаї та побут (з навч. літ.); // Неприязнь, ворожість. Словник української мови у 20 томах
  7. антагонізм — антагоні́зм (від грец. άνταγώνισμα – суперечка, боротьба) 1. філософ. Суперечності, що характеризуються найгострішою боротьбою і непримиренністю тенденцій, сил, класів. 2. біол. Суперечність між живими організмами, що проявляється в боротьбі за існування. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. антагонізм — Антагоні́зм, -му, -мові (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. антагонізм — АНТАГОНІ́ЗМ, у, ч. 1. Непримиренна суперечність. Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, — гнобитель і гноблений перебували у нічному антагонізмі один до одного (Комун. маніф. Словник української мови в 11 томах
  10. антагонізм — рос. антагонизм (грец. antago-nisma — суперечка, боротьба) — суперечності, що характеризуються найгострішою боротьбою і непримиренністю поглядів угруповань, певних сил. Eкономічна енциклопедія