1. Словник української мови в 11 томах

антагонізм

АНТАГОНІ́ЗМ, у, ч.

1. Непримиренна суперечність.

Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, — гнобитель і гноблений перебували у нічному антагонізмі один до одного (Комун. маніф., 1947, 48);

// Неприязнь, ворожість.

В її відносинах до старшого брата і сестри чується глухий антагонізм (Л. Укр., III, 1952, 718).

2. біол. Боротьба між деякими тваринами, рослинами, мікроорганізмами, що веде до знищення чи пригнічення одних організмів іншими.

Явище антагонізму між окремими видами мікроорганізмів привернуло увагу багатьох дослідників (Наука.., 11, 1956, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антагонізм — (ворожі стосунки) ворожнеча, ворогування, протистояння; (протилежність інтересів) суперечність. Словник синонімів Полюги
  2. антагонізм — антагоні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. антагонізм — (расовий) ворожнеча, ворогування; (вічний) боротьба, протиборство; (крайній) непримиренність; (у колективі) антипатія, неприязнь, сил. ненависть. Словник синонімів Караванського
  4. антагонізм — Негативний вплив одних видів рослин на інші, який призводить до зменшення чисельності останніх. Поділяється на аменсалізм і конкуренцію. Словник термінів з агрофітоценології
  5. антагонізм — -у, ч. 1》 Непримиренна суперечність. || Неприязнь, ворожість. 2》 біол. Боротьба між деякими тваринами, рослинами, мікроорганізмами, що веде до знищення чи пригнічення одних організмів іншими. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. антагонізм — АНТАГОНІ́ЗМ, у, ч. 1. Непримиренна суперечність. У “Свіччиному весіллі” драматург І. Кочерга правдиво передав колорит епохи, класовий антагонізм поміж гнобителями і пригнобленими, давні звичаї та побут (з навч. літ.); // Неприязнь, ворожість. Словник української мови у 20 томах
  7. антагонізм — антагоні́зм (від грец. άνταγώνισμα – суперечка, боротьба) 1. філософ. Суперечності, що характеризуються найгострішою боротьбою і непримиренністю тенденцій, сил, класів. 2. біол. Суперечність між живими організмами, що проявляється в боротьбі за існування. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. антагонізм — ВОРОГУВА́ННЯ (ворожі стосунки), ВОРОЖНЕ́ЧА, ВОРОЖДА́ поет. рідше, ПРОТИСТОЯ́ННЯ, АНТАГОНІ́ЗМ. На зміну державній єдності (Київської Русі) прийшло ворогування удільних князів (О. Довженко); Вже давно між хлопцями точилася ворожнеча (К. Словник синонімів української мови
  9. антагонізм — Антагоні́зм, -му, -мові (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. антагонізм — рос. антагонизм (грец. antago-nisma — суперечка, боротьба) — суперечності, що характеризуються найгострішою боротьбою і непримиренністю поглядів угруповань, певних сил. Eкономічна енциклопедія