антагонізм

(ворожі стосунки) ворожнеча, ворогування, протистояння; (протилежність інтересів) суперечність.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антагонізм — антагоні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. антагонізм — (расовий) ворожнеча, ворогування; (вічний) боротьба, протиборство; (крайній) непримиренність; (у колективі) антипатія, неприязнь, сил. ненависть. Словник синонімів Караванського
  3. антагонізм — Негативний вплив одних видів рослин на інші, який призводить до зменшення чисельності останніх. Поділяється на аменсалізм і конкуренцію. Словник термінів з агрофітоценології
  4. антагонізм — -у, ч. 1》 Непримиренна суперечність. || Неприязнь, ворожість. 2》 біол. Боротьба між деякими тваринами, рослинами, мікроорганізмами, що веде до знищення чи пригнічення одних організмів іншими. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. антагонізм — АНТАГОНІ́ЗМ, у, ч. 1. Непримиренна суперечність. У “Свіччиному весіллі” драматург І. Кочерга правдиво передав колорит епохи, класовий антагонізм поміж гнобителями і пригнобленими, давні звичаї та побут (з навч. літ.); // Неприязнь, ворожість. Словник української мови у 20 томах
  6. антагонізм — антагоні́зм (від грец. άνταγώνισμα – суперечка, боротьба) 1. філософ. Суперечності, що характеризуються найгострішою боротьбою і непримиренністю тенденцій, сил, класів. 2. біол. Суперечність між живими організмами, що проявляється в боротьбі за існування. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. антагонізм — ВОРОГУВА́ННЯ (ворожі стосунки), ВОРОЖНЕ́ЧА, ВОРОЖДА́ поет. рідше, ПРОТИСТОЯ́ННЯ, АНТАГОНІ́ЗМ. На зміну державній єдності (Київської Русі) прийшло ворогування удільних князів (О. Довженко); Вже давно між хлопцями точилася ворожнеча (К. Словник синонімів української мови
  8. антагонізм — Антагоні́зм, -му, -мові (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. антагонізм — АНТАГОНІ́ЗМ, у, ч. 1. Непримиренна суперечність. Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, — гнобитель і гноблений перебували у нічному антагонізмі один до одного (Комун. маніф. Словник української мови в 11 томах
  10. антагонізм — рос. антагонизм (грец. antago-nisma — суперечка, боротьба) — суперечності, що характеризуються найгострішою боротьбою і непримиренністю поглядів угруповань, певних сил. Eкономічна енциклопедія