1. Словник синонімів української мови

антитеза

АНТИТЕ́ЗА (стилістичний прийом, що полягає в зіставленні різко відмінних або контрастних понять і образів), ПРОТИСТА́ВЛЕННЯ. Часто використовує Манжура антитезу. Протиставлення поета мають своїм завданням різкіше, яскравіше показати соціальні контрасти (з наукової літератури).

ПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ (хтось або щось, протилежні іншому за якостями, властивостями, ознаками), АНТИТЕ́ЗА книжн., ПРОТИ́ВНІСТЬ заст., ПРОТИВЕ́НСТВО заст., діал., СУПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ заст.; КРА́ЙНІСТЬ, ПО́ЛЮС, БІГУ́Н рідше (щодо іншого — щось абсолютно протилежне іншому, всім іншим). Петро Славчук був повною протилежністю Олегові Харкевичу (С. Голованівський); В історії про "гріхопадіння", ..у всіх подібних легендах антитезою раю, себто якимсь "пеклом", представляється наша питима земля і наше повсякчасне "грішне" життя (Леся Українка); Бачила (жінка) в нім противенство до свого чоловіка. Цей би лиш наївся, спав та й сварився зі службою. А той на всім розумівся, на все розумну мав раду (Лесь Мартович); За своєю педагогічною системою, він дозволяв ученикам поводитись із ним вільно, суперечитися, сваритися: супротилежність величавому, бонтонному директорові (А. Кримський); Досить часто зустрічаються у виступах деяких критиків дві крайності.. Перша з них — схематизм і поверховість.. друга крайність — дифірамбічна мелодекламація (О. Левада); Тільки той із нас є людина, хто на двох полюсах переконань своїх залізних твердо обома стоїть, не похитнеться (П. Тичина); Наше народження є біль, а смерть — мука. Жалюгідне те, що міститься між цими бігунами (В. Підмогильний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антитеза — Протиставлення. Словник синонімів Полюги
  2. антитеза — антите́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. антитеза — (від гр. antithesis — протиставлення) стилістична фігура, що характеризується симетричною будовою і різким протиставленням понять, образів, думок: Рання пташка росу п‘є, а пізня — сльозу ллє. Словник стилістичних термінів
  4. антитеза — Протилежність, супротивність, протиставлення; заперечення. Словник синонімів Караванського
  5. антитеза — Протитеза Словник чужослів Павло Штепа
  6. антитеза — -и, ж. 1》 Протилежність; протиставлення. || літ. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження. 2》 філос., лог. Те саме, що антитезис. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. антитеза — АНТИТЕ́ЗА, и, ж. 1. Протилежність; протиставлення. У справжнього таланта його твір мусить бути антитезою його біографії, бо, творячи, він завжди вільний від свого щоденного “я” (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  8. антитеза — • антитеза (грец. 'αντίθεσις — протиставлення) - стилістична фігура, часто вживана в ораторській мові й худож. л-рі: різке протиставлення контрастних явищ, понять, думок, образів, характерів тощо. Напр. Українська літературна енциклопедія
  9. антитеза — антите́за (від грец. άντίθεσις – протиставлення) 1. В логіці – судження, що суперечить тезі. 2. У філософії Гегеля – другий з трьох ступенів тріади. 3. В стилістиці – зіставлення протилежних явищ, образів для посилення враження. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. антитеза — АНТИТЕЗА (від грецьк. άντιθεσιζ — протиставлення) — 1) У логіці — судження, яке суперечить тезі. А. є необхідною складовою частиною непрямого доведення. 2) В нім. Філософський енциклопедичний словник
  11. антитеза — Антите́за, -зи; -те́зи, -те́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. антитеза — АНТИТЕ́ЗА, и, ж. 1. Протилежність; протиставлення. У справжнього таланта його твір мусить бути антитезою його біографії, бо, творячи, він завжди вільний від свого щоденного "я" (Л. Укр., V, 1956, 261); З кожною її [трилогії... Словник української мови в 11 томах