антитеза
антите́за
• антитеза
(грец. 'αντίθεσις — протиставлення)
- стилістична фігура, часто вживана в ораторській мові й худож. л-рі: різке протиставлення контрастних явищ, понять, думок, образів, характерів тощо. Напр.: "Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі" (І. Франко). А. часто використовується в назвах творів ("Живі і мертві" К. Симонова, "Правда і кривда" М. Стельмаха), в прислів'ях та приказках ("Бідний піт ллє, а багатий його кров п'є"), в оксиморонах ("Ми рабами волі стали...", І. Франко), в парадоксах ("Поспішай повільно") тощо.
В. М. Лесин.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- антитеза — Протиставлення. Словник синонімів Полюги
- антитеза — антите́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- антитеза — (від гр. antithesis — протиставлення) стилістична фігура, що характеризується симетричною будовою і різким протиставленням понять, образів, думок: Рання пташка росу п‘є, а пізня — сльозу ллє. Словник стилістичних термінів
- антитеза — Протилежність, супротивність, протиставлення; заперечення. Словник синонімів Караванського
- антитеза — Протитеза Словник чужослів Павло Штепа
- антитеза — -и, ж. 1》 Протилежність; протиставлення. || літ. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження. 2》 філос., лог. Те саме, що антитезис. Великий тлумачний словник сучасної мови
- антитеза — АНТИТЕ́ЗА, и, ж. 1. Протилежність; протиставлення. У справжнього таланта його твір мусить бути антитезою його біографії, бо, творячи, він завжди вільний від свого щоденного “я” (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- антитеза — антите́за (від грец. άντίθεσις – протиставлення) 1. В логіці – судження, що суперечить тезі. 2. У філософії Гегеля – другий з трьох ступенів тріади. 3. В стилістиці – зіставлення протилежних явищ, образів для посилення враження. Словник іншомовних слів Мельничука
- антитеза — АНТИТЕЗА (від грецьк. άντιθεσιζ — протиставлення) — 1) У логіці — судження, яке суперечить тезі. А. є необхідною складовою частиною непрямого доведення. 2) В нім. Філософський енциклопедичний словник
- антитеза — АНТИТЕ́ЗА (стилістичний прийом, що полягає в зіставленні різко відмінних або контрастних понять і образів), ПРОТИСТА́ВЛЕННЯ. Часто використовує Манжура антитезу. Словник синонімів української мови
- антитеза — Антите́за, -зи; -те́зи, -те́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- антитеза — АНТИТЕ́ЗА, и, ж. 1. Протилежність; протиставлення. У справжнього таланта його твір мусить бути антитезою його біографії, бо, творячи, він завжди вільний від свого щоденного "я" (Л. Укр., V, 1956, 261); З кожною її [трилогії... Словник української мови в 11 томах