антитеза

(від гр. antithesis — протиставлення) стилістична фігура, що характеризується симетричною будовою і різким протиставленням понять, образів, думок: Рання пташка росу п‘є, а пізня — сльозу ллє.

Джерело: Словник стилістичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. антитеза — -и, ж. 1》 Протилежність; протиставлення. || літ. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження. 2》 філос., лог. Те саме, що антитезис. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. антитеза — антите́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. антитеза — АНТИТЕ́ЗА (стилістичний прийом, що полягає в зіставленні різко відмінних або контрастних понять і образів), ПРОТИСТА́ВЛЕННЯ. Часто використовує Манжура антитезу. Словник синонімів української мови
  4. антитеза — Протиставлення. Словник синонімів Полюги
  5. антитеза — • антитеза (грец. 'αντίθεσις — протиставлення) - стилістична фігура, часто вживана в ораторській мові й худож. л-рі: різке протиставлення контрастних явищ, понять, думок, образів, характерів тощо. Напр. Українська літературна енциклопедія
  6. антитеза — Протитеза Словник чужослів Павло Штепа
  7. антитеза — антите́за (від грец. άντίθεσις – протиставлення) 1. В логіці – судження, що суперечить тезі. 2. У філософії Гегеля – другий з трьох ступенів тріади. 3. В стилістиці – зіставлення протилежних явищ, образів для посилення враження. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. антитеза — Антите́за, -зи; -те́зи, -те́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. антитеза — АНТИТЕ́ЗА, и, ж. 1. Протилежність; протиставлення. У справжнього таланта його твір мусить бути антитезою його біографії, бо, творячи, він завжди вільний від свого щоденного “я” (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  10. антитеза — Протилежність, супротивність, протиставлення; заперечення. Словник синонімів Караванського
  11. антитеза — АНТИТЕ́ЗА, и, ж. 1. Протилежність; протиставлення. У справжнього таланта його твір мусить бути антитезою його біографії, бо, творячи, він завжди вільний від свого щоденного "я" (Л. Укр., V, 1956, 261); З кожною її [трилогії... Словник української мови в 11 томах
  12. антитеза — АНТИТЕЗА (від грецьк. άντιθεσιζ — протиставлення) — 1) У логіці — судження, яке суперечить тезі. А. є необхідною складовою частиною непрямого доведення. 2) В нім. Філософський енциклопедичний словник