1. Словник синонімів української мови

арбітр

АРБІ́ТР (суддя у справах розв'язання спорів, що не підлягають судовому розглядові), ТРЕТЕ́ЙСЬКИЙ СУДДЯ, ПОСЕРЕ́ДНИК (той, хто сприяє примиренню ворогуючих сторін). Бути арбітром у спорі; — Я нічого не второпаю, — сказав Баштанник, якому зовсім не хотілося бути третейським суддею в цьому немислимому бедламі (О. Сизоненко); Наполеон виступив посередником між Росією і Туреччиною, щоб добитись припинення війни між ними (з підручника).

АРБІ́ТР (той, хто судить спортивну гру, змагання), СУДДЯ́, РЕ́ФЕРІ (перев. у боксерських змаганнях). Арбітр (футбольного) матчу, не вагаючись, призначив винуватцям суворе покарання — пенальті (з газети); Суддя товариської зустрічі з баскетболу; Точно о четвертій двадцять розітнувся перший... свисток рефері (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арбітр — (суддя для розв'язання суперечок) посередник, (у спортивних іграх) суддя, (переважно в боксі) рефері// третейський суддя. Словник синонімів Полюги
  2. арбітр — арбі́тр іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. арбітр — АРБІТР – РЕФЕРІ Арбітр, -а. 1. Посередник, третейський суддя тощо. 2. Суддя в спортивних змаганнях. Рефері, невідм., ч. Суддя в спортивних змаганнях – переважно в боксі. Літературне слововживання
  4. арбітр — Посередник, <�третейський> суддя. Словник синонімів Караванського
  5. арбітр — Суддя, розсудник, посередник, див. рефері Словник чужослів Павло Штепа
  6. арбітр — -а, ч. 1》 Посередник, суддя, до якого звертаються для розв'язання суперечок, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя. 2》 Програмно-технічний пристрій, що вирішує суперечні випадки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. арбітр — АРБІ́ТР, а, ч. Посередник, суддя, до якого звертаються для розв'язання спорів, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя. Андрій якось непомітно зробився повітовим арбітром усяких заплутаних процесів (Г. Словник української мови у 20 томах
  8. арбітр — арбі́тр (франц. arbitre, від лат. arbiter – посередник) 1. Посередник, що його обирають сторони за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку з метою розв’язання спору. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. арбітр — Арбі́тр, -тра; арбі́три, -трів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. арбітр — АРБІ́ТР, а, ч. Посередник, суддя, до якого звертаються для розв’язання спорів, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя. Маковей хотів мене обрати арбітром у цьому спорі (Письмен. зблизька, 1958, 148); Не кожний критик може бути остаточним арбітром (Смолич, VI, 1959, 108). Словник української мови в 11 томах
  11. арбітр — рос. арбитр (фр. arbitre, від латин. arbiter — посередник) — 1. Службова особа, котра розв'язує майнові спори (претензії) між суб'єктами підприємницької діяльності, установами, організаціями. 2. Суддя-член арбітражного суду. Eкономічна енциклопедія