ач

БАЧ у знач. виг., розм. (ужив. для вираження здивування, захоплення, докору, незадоволення і т. ін.), БА розм., АЧ розм., ДИВИ́СЬ ТИ (ДИВИ́ ТИ) розм., ТИ БА́ розм., ЧИ БА́ (ТИ БА́) розм., ЧИ БА́Ч (ТИ БА́Ч) розм., ЕЧ розм. рідше. Бач, як старається, щоб жінка ніжок не замочила (М. Коцюбинський); — Ба! У тебе й мати є? А я й забула (Панас Мирний); — Видно, видно вже його натуру: батьковим кресалом бавиться... Ач, іграшку собі знайшов! (О. Гончар); Зовні такий непоказний, ..а дивись ти, який колючий! (В. Собко); От бісові діти — ти ба! (А. Головко); Чи ба! Я в добрий час тобі сказала! (Леся Українка); — Так цебто я брешу? — тут Вовк йому гукнув: — Чи бач! Ще і базікать стало... Такого ще поганця не бувало! (Л. Глібов); (1 парубок:) Еч, яка цокотуха! Наче попадина квочка... А яка ж коса довга! (Д. Мордовець).

БАЧ част., розм. (ужив. звичайно із сл. як, який, скільки і т. ін. — для вираження здивування, незадоволення, обурення і т. ін.), БА розм., АЧ розм., ІЧ розм., ОВВА́ розм. рідше. (Любов:) Ти нащо мене додолу кинув? Бач який! (Леся Українка); — Ба який! — здивовано-грізно апелює батько до гурту робітників. — Ти йому слово, він тобі десять (О. Гончар); — Ач як гарно та тепло, рай та й годі, — гомонів сам до себе Йонька, повеселівши від доброго сніданку (Григорій Тютюнник); І танцює дощик в полі, в боки взявшись, — іч який! (П.Тичина); — Овва який! — Отакий. — Рубін ждав нападу, але Індиченко все ж таки здрейфив і не зачепив його (І. Сенченко).