баламутство
НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. (відмова підкорятися, вияв непокори); НЕСЛУХНЯ́НІСТЬ (непокора — звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТСТВО розм. (непокірна, неспокійна поведінка); ПРОТЕСТА́НТСТВО книжн., БУНТА́РСТВО поет., уроч. (непокірливість, схильність до протесту). Їй здалося, що дочка сьогодні перейшла ту межу у стосунках з батьками, за якою починається одверта непокора (П. Кочура); Його обличчя.. виражало непокірність і невміння стримуватися (М. Ю. Тарновський); — Але це пряме непідкорення розпорядженню уряду! (О. Довженко); За найменший непослух окупанти карали розстрілом (Д. Бедзик); Ще й досі він не міг подарувати дочці її неслухняність (О. Копиленко); Згадали про всі його відважні ярмаркові бійки та баламутство (О. Гончар); Сидить в Бенгалії Рабіндранат (Тагор): нема бунтарства в нас: людина з глини (П. Тичина).
Значення в інших словниках
- баламутство — баламу́тство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- баламутство — -а, с. Дії, поведінка баламута. Великий тлумачний словник сучасної мови
- баламутство — БАЛАМУ́ТСТВО, а, с., розм. Дії, поведінка баламута. [Калеб:] То мусить він із нею одружитись. Громада баламутства не попустить (Леся Українка); – Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру (М. Словник української мови у 20 томах
- баламутство — Баламу́тство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- баламутство — БАЛАМУ́ТСТВО, а, с. Дії, поведінка баламута. — Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру (Стельмах, Хліб.., 1959, 245); [Калеб:] То мусить він із нею одружитись. Громада баламутства не попустить (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- баламутство — Баламутство, -ва с. Возмущеніе, смущеніе; обманъ. Їх обман, їх криту золотом і баламутством правду. К. ДЗ. 37. Словник української мови Грінченка