1. Словник синонімів української мови

балда

МОЛОТО́К (ручне знаряддя ударної дії — металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак), ОБУ́ШО́К розм., КЛЕПА́Ч діал., КЛЕВЕ́ЦЬ діал.; МО́ЛОТ, ОБУ́Х, БАЛДА́ розм., ВЕРШЛЯ́Г заст. (великих розмірів); ДО́ВБНЯ, ДОВБЕ́ШКА, БА́БА, ТО́ЛОК діал. (великих розмірів, перев. для трамбування). Давид дивився, як молоток та молот місили червоний шмат заліза (А. Головко); Дід постукував обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок (З. Тулуб); Хоче він бачити, хто ото співає. Взяв долото, клепач і пролупує стіну (казка); (Д. Жуан:) А ти що думаєш? (Сганарель:) Що я видав вас ковадлом і клевцем, а ще ніколи не бачив ковалем (Леся Українка); Шарпнув лис -. ще гірше стало. Переляканий глядить, Аж з обухом величезним З хати чоловік біжить (І. Франко); (Ганджа:) Хе-хе, була колись така техніка. Один свердло держить, другий балдою його забиває (Ю. Мокрієв); Вершляг хоч склянку розбиває, та штуку з криці вигинає (Є. Гребінка); Тимко Степура зробив гарну довбню — замашну, зручну (О. Донченко); Він, в котрий уже раз, перестругував глину, раніш розмочену й збиту дерев'яною довбешкою, щоб роздрібнити грудки (О. Ільченко); Тягнуть оце залізну бабу, щоб убивать палі (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балда — балда́ іменник жіночого роду молот з довгим держаком розм. Орфографічний словник української мови
  2. балда — див. дурак Словник чужослів Павло Штепа
  3. балда — I -и, ж., розм. Великий з довгим держаком молот. II -и, ж., розм. Недотепа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. балда — БАЛДА́¹, и́, ж., розм. Великий з довгим держаком молот. [Ганджа:] Хе-хе, була колись така техніка. Один свердло держить, другий балдою його забиває (Ю. Мокрієв). БАЛДА́², и́, ч. і ж., зневажл. Нерозумна, тупа людина. – 3 одного боку, звичайно... Словник української мови у 20 томах
  5. балда — И, ж. 1. Голова. Мені погано. — Балда болить? (А. Дністровий). ◇ Балда варить — ефективна розумова діяльність («голова працює»). Грицю, твоя балда варить? (А. Дністровий). З балди — з голови, випадково. Словник сучасного українського сленгу
  6. балда — (-и) ж. 1. крим.; зневажл. Голова. Це коли пишеш про яких бариг, то тоді опасно. Як узнають, то можуть і пльонку спалить, і балду одбить, як доберуться (Б. Жолдак, Топінамбур, сину). БСРЖ, 46; СЖЗ, 14; ЯБМ, 1, 59. 2. крим. Будь-який наркотик. Словник жарґонної лексики української мови
  7. балда — див. дурний Словник синонімів Вусика
  8. балда — БАЛДА́, и́, ж., розм. Великий з довгим держаком молот. [Ганджа:] Хе-хе, була колись така техніка. Один свердло держить, другий балдою його забиває (Мокр., П’єси, 1959, 196). Словник української мови в 11 томах
  9. балда — Балда, -ди ж. 1) Большой топоръ. Вх. Зн. 1. 2) Неуклюжая, неповоротливая женщина. Ном. № 13951. 3) Въ загадкѣ: далда-балда — свинья. Словник української мови Грінченка