безпритульник
БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Кримський); Жили ми в те врем'я хоч і не так, як люди, ну та все ж не старцювали. Їсти було що. А він (Юхим) — безхатченко. У землянці нидів (Григір Тютюнник); — А тепер.., — перебила його мати.., — і зовсім Сашко безпритульником стане (А. Головко); Він каже, що моряки й колишні безпритульні з дитбудинків — то найчесніші й найгероїчніші в торгівлі люди (В. Кучер). — Пор. бродя́га, 1. одина́к.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безпритульник — безприту́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- безпритульник — -а, ч. Безпритульна, бездоглядна дитина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпритульник — БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, а, ч. Безпритульна, бездоглядна дитина. Ще не сходило сонце, як господарі яток та рундуків .. поспішали сюди з своїми товарами, щоб раніше від свого конкурента розпочати торгівлю. Вони перші сполохували безпритульників (І. Словник української мови у 20 томах
- безпритульник — див. бездомний Словник синонімів Вусика
- безпритульник — БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, а, ч. Безпритульна, бездоглядна дитина. Базар починав життя рано. Ще не сходило сонце, як господарі яток та рундуків, маленьких столиків та місць на брукові поспішали сюди з своїми товарами... Словник української мови в 11 томах