1. Словник української мови у 20 томах

безпритульник

БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, а, ч.

Безпритульна, бездоглядна дитина.

Ще не сходило сонце, як господарі яток та рундуків .. поспішали сюди з своїми товарами, щоб раніше від свого конкурента розпочати торгівлю. Вони перші сполохували безпритульників (І. Микитенко);

Чути, як під голосні зауваги безпритульників відкриваються дверцята (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпритульник — безприту́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. безпритульник — -а, ч. Безпритульна, бездоглядна дитина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпритульник — див. бездомний Словник синонімів Вусика
  4. безпритульник — БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Словник синонімів української мови
  5. безпритульник — БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, а, ч. Безпритульна, бездоглядна дитина. Базар починав життя рано. Ще не сходило сонце, як господарі яток та рундуків, маленьких столиків та місць на брукові поспішали сюди з своїми товарами... Словник української мови в 11 томах