1. Словник синонімів української мови

безробіття

БЕЗРОБІ́ТТЯ (соціально-економічне становище, коли не всі можуть мати роботу); НЕЗА́ЙНЯТІСТЬ (незабезпеченість можливістю працювати, навчатися і т. ін.). Допомога у зв'язку з безробіттям; Проблема незайнятості населення.

НЕРО́БСТВО (незайнятість працею, якоюсь справою, діяльністю), БЕЗДІ́ЛЛЯ розм., БЕЗРОБІ́ТТЯ розм., ГУЛЬНЯ́ розм., ГУЛЬТЯ́ЙСТВО зневажл. Узявся бригадир ще раз переконувати Секлету Пилипівну, що її ледарство та неробство до добра не доведе (Остап Вишня); Труд найбільше шануй. Всі пороки з безділля і ліні (С. Крижанівський); — А з нудьги, з гульні та од безробіття можна й Бог зна чого надумать і накоїти (І. Нечуй-Левицький); Грошенята, якими щедро постачали мене батьки, робили своє діло, — вели мене в ресторани, в ті компанії, де процвітають бездумне гультяйство ..та інші зіллячка (В. Речмедін). — Пор. ле́дарство.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безробіття — (відсутність роботи) незайнятість. Словник синонімів Полюги
  2. безробіття — безробі́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. безробіття — Соціально-економічна ситуація, коли частина активного населення не знаходить застосування своєї робочої сили, перетворюється в “надлишкове” населення, резервну армію праці. Б. буває: сезонне, приховане, структурне. англ. unemployment; нім. Словник із соціальної роботи
  4. безробіття — -я, с. 1》 Стан, коли не всі можуть одержати роботу, мати постійний заробіток. Хронічне безробіття. || Наявність безробітних. 2》 Брак роботи. 3》 Незайнятість роботою, якоюсь справою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безробіття — БЕЗРОБІ́ТТЯ, я, с. 1. Стан, коли не всі можуть одержати роботу, мати постійний заробіток. Застій у промисловості створив безробіття, яке тяжко позначилось на становищі людей (з газ.); // Наявність безробітних. Словник української мови у 20 томах
  6. безробіття — Явище нестачі робочих місць для осіб, які можуть і прагнуть працювати. Універсальний словник-енциклопедія
  7. безробіття — Безробі́ття, -ття, -ттю, -ттям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безробіття — БЕЗРОБІ́ТТЯ, я, с. 1. Стан, коли не всі можуть одержати роботу, мати постійний заробіток. Застій у промисловості [Росії] створював безробіття, яке тяжко позначалось на становищі робітничого класу (Іст. УРСР, І, 1953, 639); // Наявність безробітних. Словник української мови в 11 томах
  9. безробіття — рос. безработица стан неповної зайнятості працездатного населення суспільне корисною працею. Явище, коли частина активного населення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості; коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї... Eкономічна енциклопедія
  10. безробіття — Безробіття, -тя с. Безработица. Желех. Словник української мови Грінченка