безсумнівний

БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙ рідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований). Існують і безперечні ознаки спорідненості українського епосу з епосом болгарським та сербським (М. Рильський); — З тебе, Левку, якщо не дипломат, то артист напевно буде. Талант маєш незаперечний (І. Цюпа); Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі (Ю. Яновський); Романтична скерованість (письменника) у майбутнє тісно пов'язана з незаперечливою вірою в силу вітчизняної науки й техніки (П. Тичина); В цьому памфлеті я подав велику кількість яскравих і неспростовних фактів (Ю. Мельничук); Антон Герасимович раз у раз у дискусіях вдається до цього невідпорного аргументу з синами, і чим тут заперечиш? (О. Гончар). — Пор. безсумні́вний, 1. переко́нливий.

БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. (очевидний без додаткового розгляду, обґрунтування); ДОВЕ́ДЕНИЙ (який спирається на докази). Крізь безсумнівне вдоволення проколюється з глибини його нутра якась голочка іронії (С. Тудор); Безумовні досягнення; Носила Єлена й покладки, й солонину, й бринзу, але видимих наслідків ворожіння не давало (Г. Хоткевич); Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Пряма користь; Інструктор по (з) праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар); Для неї стало ясним, що то прийшли по її душу (М. Коцюбинський); Самоочевидна закономірність; Броник знову з тією самою істинно материнською терпеливістю пояснює Сташці, що прочитане — це доведені факти (І. Вільде). — Пор. безпере́чний, 1. безумо́вний.

БЕЗУМО́ВНИЙ (не обмежений ніякими умовами, застреженнями), БЕЗОГЛЯ́ДНИЙ, БЕЗЗАСТЕРЕ́ЖНИЙ — .. Нехай уряд наш домагається безумовної заборони атомної зброї та її випробувань (Н. Рибак); Не вскочила б (донька) коли-небудь у халепу з цією безоглядною своєю довірливістю (О. Гончар); Харкевича розвеселила ця беззастережна готовність, що була більше схожа на вияв солдатської безвідмовності, ніж на свідоме переконання (С. Голованівський). — Пор. безпере́чний, безсумні́вний.

ЗАГАЛЬНОВІДО́МИЙ (який усім відомий, визнаний і не вимагає ніяких пояснень), ХОДЯ́ЧИЙ розм.; АБЕТКО́ВИЙ зневажл., А́ЗБУЧНИЙ зневажл., ПРОПИСНИ́Й зневажл. (перев. із сл. істина). — Я беру загальновідому,.. вірну, певну і точну, віками перевірену тезу (Ю. Смолич); Ходяче положення; Зміна наголосу у віршовому слові — азбучна істина — підпорядкована ритмомелодиці, отже, цілком закономірна (К. Гордієнко). — Пор. 2. бана́льний, безсумні́вний.

ЗРОЗУМІ́ЛИЙ (легкий для сприймання), ДОСТУ́ПНИЙ, ПРИСТУ́ПНИЙ, ДОХІ́ДЛИВИЙ, СПРИЙНЯ́ТЛИВИЙ, ПРОЗО́РИЙ підсил., Я́СНИ́Й підсил., ПОПУЛЯ́РНИЙ (про книгу, лекцію, пояснення і т. ін. — нескладний змістом і формою викладу). Каргатова пропозиція сподобалась: вона була проста і зрозуміла (Ю. Шовкопляс); Найбільш цікаві і доступні книжки можна рекомендувати учням для позакласного читання (з підручника); Перша книжка для читання.. повинна містити в собі приступний для дітей пізнавальний морально-громадський і естетично-виховний матеріал (М. Рильський); Софія зачаровано слухала його просту дохідливу розповідь (А. Дімаров); Вони сприйнятливі були для всіх: незалежно від кольору шкіри, соціального стану, політичних уподобань (Н. Рибак); — Ну, а далі, мовляв, картина ясна, — видно й так уже, що за хлюст (А. Головко); — З якої речі я буду вам тут повторювати ті популярні лекції? (І. Кулик). — Пор. безсумні́вний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсумнівний — (який не потребує доказів у своїй правоті) очевидний, безумовний, явний, книжн. самоочевидний. Словник синонімів Полюги
  2. безсумнівний — безсумні́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безсумнівний — Цілком певний, Очевидний, незаперечний, БЕЗПЕРЕЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. безсумнівний — -а, -е. Який не викликає сумнівів; незаперечний, безперечний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безсумнівний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ, а, е. Який не викликає сумнівів; незаперечний, безперечний. Було створено чимало фільмів, відзначених безсумнівним хистом і майстерністю (Л. Дмитерко); При наявності безсумнівних досягнень дитяча драматургія 30-х років XX ст. мала, проте, і певні прогалини (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  6. безсумнівний — Безсумні́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безсумнівний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ, а, е. Який не викликає сумнівів; незаперечний, безперечний. При наявності безсумнівних досягнень дитяча драматургія [30-х років] мала, проте, і певні прогалини (Іст. укр. літ. Словник української мови в 11 томах