1. Словник синонімів української мови

безхитрісний

ПРОСТОДУ́ШНИЙ (який не вміє хитрувати, не схильний до хитрощів; властивий такій людині), НЕХИ́ТРИЙ, НЕЛУКА́ВИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРОСТАКУВА́ТИЙ, НАЇ́ВНИЙ, БЕЗХИ́ТРІСНИЙ розм.; НЕВИ́ННИЙ (як дитина; як у дитини). Досі я вважав капітана третього рангу принаймні якщо не бундючним, то в усякому разі далеко не простодушним чоловіком (В. Логвиненко); Простодушна хлопцева зацікавленість справою, видно, сподобалась Баклагову (О. Гончар); — Се був мій знайомий друкар, вірою палкий; душею ясний, щирої і нелукавої натури (Леся Українка); До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці (Ю. Яновський); В грі його (К. Соленика) особистість українця виявлялась не простакуватою, млявою і наївною аж до глупоти, а повною внутрішнього життя і значення (І. Франко); Айгюль прийшла до гуртожитку увечері в наївній вірі, що Карналь не може тинятися по бульварах з одеськими дівчатами, а повинен сидіти й ждати її появи (П. Загребельний); Він був невинної, дитинячої вдачі (переклад М. Рильського).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безхитрісний — безхи́трісний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. безхитрісний — -а, -е, рідко. Без хитрощів і лукавства; простодушний. || Простий, немудрий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безхитрісний — БЕЗХИ́ТРІСНИЙ, а, е, рідко. Без хитрощів і лукавства; простодушний. Безхитрісний був [Ничипір], ясний для кожного (М. Руденко); // Простий, немудрий. Словник української мови у 20 томах
  4. безхитрісний — БЕЗХИ́ТРІСНИЙ, а, е., рідко. Без хитрощів і лукавства; простодушний. Безхитрісний був [Ничипір], ясний для кожного (Руд., Остання шабля, 1959, 199); // Простий, немудрий. Словник української мови в 11 томах