1. Словник синонімів української мови

безіменний

АНОНІ́МНИЙ (без підпису — про лист, твір), БЕЗІМЕ́ННИЙ. Вони брешуть, ..шлють анонімні листи з патьоками брудної лайки (В. Еллан); У творах української літератури XІX-XX століть, аж до наших днів, ми знаходимо відголоски безіменних творінь народного гумору (О. Білецький).

НЕВІДО́МИЙ (такий, про якого немає даних, відомостей), НЕЗНАЙО́МИЙ, НЕЗНА́НИЙ, БЕЗВІ́СНИЙ рідше, НЕВІ́ДАНИЙ рідше, НЕЗНА́ЄМИЙ заст., поет.; НЕЗВІ́ДАНИЙ (про місце, галузь знань, почуття і т. ін. — який ще не став відомим кому-небудь); БЕЗІМЕ́ННИЙ (ім'я, назва якого невідомі); АНОНІ́МНИЙ (про автора твору або листа — який не зазначив свого імені). Стіни штрафної (карцера) поколупані, в написах, що їх залишили після себе невідомі Порфирові попередники (О. Гончар); Я відвернувся: незручно приглядатись до незнайомої людини (Є. Гуцало); — Злочин! — аж похолола Сахно.. — А може, якась незнана операція? — виринуло заперечення (Ю. Смолич); В яких гаях? В яких ярах, В яких незнаємих вертепах Ти заховаєшся од спеки..? (Т. Шевченко); Частіше стало снитися мені Усе, що у турботах, в суєті Було почав потроху забувати... Ранкових чайок крила золоті, Дитячих мрій незвідані путі (М. Нагнибіда); Безіменним героям Опору стоять пам'ятники у Франції (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безіменний — безіме́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безіменний — -а, -е. 1》 Який не має імені, назви, ніяк не названий. || Ім'я якого невідоме. || Ім'я автора і т. ін. якого невідоме; анонімний. Безіменні твори. Безіменна висота військ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безіменний — БЕЗІМЕ́ННИЙ, а, е. Який не має імені, назви, ніяк не названий. – Нехай би краще я розточився на безіменні атоми і розійшовся межи “людським порохом” (Леся Українка); Молода мати лежала в ліжку, але почувала себе дуже добре, а маленький синок... Словник української мови у 20 томах
  4. безіменний — Безіме́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безіменний — БЕЗІМЕ́ННИЙ, а, е. Який не має імені, назви, ніяк не названий. — Нехай би краще я розточився на безіменні атоми і розійшовся межи "людським порохом" (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах