благодать

ДОСТА́ТОК (ДОСТА́ТКИ) (матеріальна забезпеченість, відсутність нестатків), ДОБРО́БУТ, ЗАМО́ЖНІСТЬ, СТА́ТОК, ДОСТА́ЧА розм., БЛА́ГА перев. книжн., ДОГО́ДА заст., БЛАГОДА́ТЬ заст., ЗАЖИ́ТОК діал., ГАРА́ЗДИ (ГАРА́ЗД) діал., ПО́ВНЯ діал. Оточив би молоду жінку достатком, гараздами і добивав би ся любові (Г. Хоткевич); — Ти знаєш: усі наші достатки прийшли з волів, з чумацтва (М. Стельмах); В хаті він єдиний мужчина, і його обов'язок дбати про добробут сім'ї (О. Гончар); Ділив (Василь) поле, ліс, луки. Ділив справедливо, враховуючи все — скільки дітей, робочих рук, яка заможність (О. Бердник); Багато і гарно робив (Лаврон), а статку все не мав (В. Речмедін); Не ростуть їх достачі, як у щасливих, щодня, щохвилини, а все дедалі то того не стає, то другого (Панас Мирний); — Ніякі блага не втримують людину там, де вона зустрічає байдужість, недовіру, грубість... (П. Інгульський); Переїхавши до Намангана, Євген Вікторович створив потрібні умови догоди (І. Ле); Ой у полі хата нова, Хата і кімната, А в тій хаті і кімнаті Усякої благодаті (пісня); Оповите буйним вінком ланів село дихає зажитком і достатками (з газети). — Пор. 1. бага́тство.

МИ́ЛІСТЬ (доброзичливе, привітне ставлення до когось, вияв жалості тощо), БЛАГОДА́ТЬ заст., ЗГЛЯД діал.; МИЛОСЕ́РДЯ (співчутливе ставлення до когось); БЛАГОДІЯ́ННЯ заст., БЛАГОСТИ́НЯ заст., ПРИЗВО́ЛЕННЯ заст. (добрий, милосердний учинок, добре діло). Вода світила на Дороша лагідністю, виколисувала милість до всього живого (Григорій Тютюнник); Не слід би закладати руки та ждати з неба благодаті (І. Франко); (Рябина:) Будьте ласкаві, майте згляд на мою жінку та дітей, допомагайте їм (І. Франко); (Кембль:) Милосердя до вбогих єсть повинність християнська (Леся Українка); Слава ж тобі, ченче, твоїй благостині (Словник Б. Грінченка); "Польний гетьман.. радить вам віддати замок на капітуляцію.. Реченець для розсуду й виконання цього ласкавого призволення скінчиться увечері" (М. Старицький).

ПРЕКРА́СНО присл. і предик., ЧУДО́ВО, ЧУДЕ́СНО рідше, ЧУДО́ВНО рідше, НЕЗРІВНЯ́ННО, НАВДИВОВИ́ЖУ, БЛИСКУЧЕ підсил., ПРЕДО́БРЕ підсил. розм., ПРЕЧУДОВО підсил. розм., ПРЕЧУДЕ́СНО підсил. розм., НАПРО́ЧУД розм., ЗНАМЕНИ́ТО розм., БОЖЕ́СТВЕННО заст., поет., БЛАГОДА́ТЬ предик., розм. Шевченко гаряче любив і прекрасно знав творчість Пушкіна, Грибоєдова, Лермонтова (М. Рильський); Михайло чудово плавав (О. Досвітній); Гей, ви, далі, далі безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить! (В. Сосюра); Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із щирого срібла! (П. Тичина); Пшениця розрослась і виколосилась навдивовижу (О. Стороженко); Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду (Є. Гребінка); Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і у полі пречудесно, пречудово (П. Тичина); Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (П. Грабовський); Помітивши, як знаменито прислужує гостеві Сікурано, він (султан) так його уподобав, що попрохав каталонця уступити йому свого джуру (переклад М. Лукаша); — Ну куди тобі звідси: глянь, яка благодать! Лимани, коси, острови... (О. Гончар). — Пор. 1. до́бре, 1. прекра́сний.

ЩА́СТЯ (стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь), БЛАГОДА́ТЬ, БЛАЖЕ́НСТВО підсил., РО́ЗКІШ, РАЙ, РАЮВА́ННЯ, СО́ЛОДОЩІ, ГАРА́ЗД діал., ПАЙДА діал. Капітан.. був якийсь розслаблений зовні, а зсередини так і світився від щастя (П. Загребельний); Глянув він на жінку, а в жінки на лиці і в очах благодать (І. Нечуй-Левицький); Чутлива душа його сповнилася блаженства невимовного (О. Полторацький); Якась невимовна розкіш наповнила моє серце (І. Франко); Дівчина, як квіточка, — з нею рай, а чужої молодиці не займай! (прислів'я); (Михайло:) Коли б ти знала, .. яка обіймає мене радість, яке огортає мене щастя!.. Такого раювання й на тім світі немає, вір мені (М. Старицький); По роках проби і блукань Прибився знов у рідну Березань, Щоб тут знайти солодощі спокою (М. Зеров); Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю (Словник Б. Грінченка). — Пор. задово́лення.