бронзовий

КОРИ́ЧНЕВИЙ (кольору кориці, смаженої кави, шоколаду), БРУНА́ТНИЙ, БРУНА́СТИЙ, ЦИНАМО́НОВИЙ заст.; КАШТА́НОВИЙ (кольору каштана — перев. про колір волосся і масть коня); ГНІДИ́Й, КА́РИЙ (темно-коричневий — перев. про колір очей і масть коня); ШОКОЛА́ДНИЙ (кольору шоколаду); БУ́РИЙ, РУДИ́Й (темно-коричневий); РИ́ЖИЙ (світло-коричневий); БРО́НЗОВИЙ (золотистого відтінку). Пригадалось її нове коричневе плаття, в якому вона вийшла з сусідньої кімнати (О. Донченко); Мама взяла помідор, задивилася на його брунатний колір, посміхнулася (М. Чабанівський); Йому схотілося купити брунастий, в вишневих цяточках галстук (К. Гордієнко); Вікна й двері його були облямовані різьбленим, полірованим деревом зеленого, блакитного та цинамонового кольору (З. Тулуб); Міцкевич каштанове пасмо волосся Рукою недбало відкинув з чола (М. Бажан); Охляп на гнідому конику просто стернею до нас прямував Косован (І. Муратов); На нім була коротка витерта чунька гнідого сукна (І. Франко); Підростала Марушка. Повновиденька собі, чорнобровенька, оченята карі (А. Тесленко); Запрягай, хлопче, карі коні й воли Та поїдеш в чисте поле до вдови (П. Чубинський); Найбільш турбувала мене одежа. Шоколадна, в рогіжку, перероблена з старої панської, купленої на товчку (М. Коцюбинський); Бурою гадюкою в'ється по степу шлях битий (Панас Мирний); Це було якесь руде сукно, місцями попрориване (Лесь Мартович); Був то вродливий, високий парубіка з сміливим видом; рижий вус додавав ще більш виразності тому видові (П. Куліш); Гафійці років вісімнадцять-дев'ятнадцять. Це міцна чорноброва дівчина з бронзовим засмаглим обличчям (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бронзовий — бро́нзовий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бронзовий — -а, -е. 1》 Прикм. до бронза 1). || Зробл. з бронзи. 2》 Який має колір бронзи; золотисто-коричневий. Бронзовий вексель — вексель, який не має майнового забезпечення і видача якого має на меті штучне збільшення боргів особи у разі його неспроможності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бронзовий — БРО́НЗОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до бро́нза 1. Бронзовий полиск; // Зробл. з бронзи. – Оті всі бронзові каблучки подавали йому тутешні дівчата (І. Словник української мови у 20 томах
  4. бронзовий — бронзовий коричневий (ср, ст): Не переживай, Сяню, ти його легко впізнаєш, він буде в бронзовій маринарці і в руках буде мати книжку Лисяка, яку має мені віддати (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. бронзовий — Бро́ндзовий і бро́нзовий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бронзовий — БРО́НЗОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до бро́нза 1; // Зробл. з бронзи. — Оті всі бронзові каблучки подавали йому тутешні. дівчата (Н.-Лев., IV, 1956, 383); Славний той міст знаменитими чотирма вороними бронзовими кіньми (Вишня, І, 1956, 302). Словник української мови в 11 томах