брудний

БРУДНИ́Й (про істоту або річ — покритий гряззю, болотом), ЗАБОЛО́ЧЕНИЙ, ЗАКА́ЛЯНИЙ розм., ЗАДРИ́ПАНИЙ розм. — Хто б це міг.. наслідити брудними чобітьми на паркеті? (О. Донченко); Надвечір до землянки на заболоченому коні під'їхав дільничний міліціонер (М. Стельмах); Кирило Іванович помалу виліз з ями, блідий аж труситься, закаляний увесь, бо так і розплатався у ямі (Панас Мирний); Бунтарі вриваються юрбою, задрипані, запорошені, червоні від горілки, від втоми, невиспані, дикі, обшарпані (Леся Українка).

БРУДНИ́Й (про зовнішній вигляд кого-, чого-небудь — покритий брудом, немитий і т. ін.), ЗАБРУ́ДНЕНИЙ, ЗАМА́ЗАНИЙ розм., ВИ́МАЗАНИЙ розм., ЗАВО́ЖЕНИЙ розм., ЗАМА́ЩЕНИЙ розм., ЗАВА́ЛЯНИЙ діал.; ЗАМУ́РЗАНИЙ розм., ЗАШМАРО́ВАНИЙ розм., МУРЗА́ТИЙ розм. (звичайно про людину або частини її тіла); ЧОРНОМА́ЗИЙ підсил. розм. (про людину); ЧО́РНИЙ (про те, що раніше мало інший колір, — покритий брудом, пилом, сажею і т. ін); НЕСВІ́ЖИЙ, ЗАНО́ШЕНИЙ, ЗАТА́СКАНИЙ розм. (про одяг, білизну і т. ін. — який був у вжитку, довгому використанні); ЗАЯЛО́ЖЕНИЙ, ЗАСМАЛЬЦЬО́ВАНИЙ, ЗАСА́ЛЕНИЙ (забруднений чим-небудь масним); ЗАМА́ЦАНИЙ розм., ЗАХВА́ТАНИЙ розм. рідше (з плямами від частого хапання); НЕЧИ́СТИЙ (як менш категоричне, пом'якшене позначення цієї ознаки). А там, на обрії не вершник таємничий, Ні! Будить заспаних і недолугих кличе Брудний, замурзаний веселий тракторист (М. Рильський); Ковалів довго витирав ганчіркою забрудненого стільця, нарешті запросив Бачуру сісти (М. Чабанівський); Ми йдемо додому, всі такі замазані, чудні (В. Сосюра); Ходив Яшко зашмарований, з залізяччям у кишені, а гордість була написана і на завше замащеному обличчі, і в колючих, насмішкуватих очах (В. Большак); Яка вона (дитина) не є — хай іншим видається вона й сопливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона й найкрасивіша, і найрозумніша в світі (Ю. Збанацький); Просовують до його (нього) рученята голі чорномазі діти, страшні, сухі, тремтять од холоду.. (Панас Мирний); — Принеси мені, Килино, води та насип у ночви; а ти, Явдохо, помий мені ноги, бо, бач, які чорні — бувало командує (Кирило) (Панас Мирний); На ньому була несвіжа сорочка, розхристана на грудях (Григорій Тютюнник); На голові заношена, ще, видно, окопна шапка (О. Гончар); Вона дала Лукії не одну, а кілька засмальцьованих, розтріпаних книжок (О. Донченко); Сергій дістав з кишені зім'ятого замацаного конверта (Ю. Мушкетик); Чи в неділю, чи в свято йду до церкви та гляну, що в мене нечисті руки, та й зайду до криниці й помию собі руки й ноги (І. Нечуй-Левицький).

БРУДНИ́Й (про приміщення, подвір'я, посуд і под. місце або вмістище — у якому є бруд, покидьки, сміття і т. ін.); ЗАПОГА́НЕНИЙ розм., ЗАГИ́ДЖЕНИЙ розм., ЗАПА́КОЩЕНИЙ розм., ЗАПАСКУ́ДЖЕНИЙ розм. (забруднений перев. чимось поганим, гидким); ЗАСМІ́ЧЕНИЙ (про приміщення, подвір'я і под. місце — з наявністю сміття чи чогось непотрібного); НЕЧИ́СТИЙ (як менш категоричне, пом'якшене позначення цієї ознаки). За цих кілька днів марного очікування в брудному закутку товарної станції жінка ще дужче розхворілась (М. Стельмах); Сірі брудні мури — загиджені, заплямані, холодні — стискали його з усіх боків (Б. Грінченко); Поповз (Бурмака) поміж смердючими брудними чобітьми по запаскудженій підлозі (П. Загребельний).

ГРЯЗЬКИ́Й (про ґрунт, дорогу — з гряззю), БАГНИ́СТИЙ, БОЛО́ТИСТИЙ, БРУДНИ́Й рідше, КАЛЬНИ́Й розм. Виїхали ми у двір, — так собі звичайний і грязький, бо негода була (Ганна Барвінок); Порушалася з такою невимушеною грацією, що приємно було дивитись, як та жінка переходила багнисту вулицю (Ірина Вільде); Сень.. щодуху побіг болотистим переулком до Мошкового шинку (І. Франко); Видно обом — і Андрієві і Маланці, — як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (М. Коцюбинський); Шлях кальний, коні ледве-ледве сунуть (Панас Мирний). — Пор. 1. грузьки́й.

НЕГІ́ДНИЙ (який здатний на ганебні вчинки, якому властиві негативні моральні якості і т. ін.; ужив., зокрема, як лайливе слово при звертанні тощо), ПОГА́НИЙ, ПРЕПОГА́НИЙ підсил., НЕПОДО́БНИЙ рідше, БРИДКИ́Й підсил., ГИДКИ́Й підсил., МЕРЗЕ́ННИЙ підсил., МЕРЗО́ТНИЙ підсил.; НИЗЬКИ́Й, НИ́ЦИЙ, БРУДНИ́Й (дуже непорядний, аморальний, нещирий, лицемірний і т. ін.); КА́ПОСНИЙ розм., ПА́КОСНИЙ (ПА́КІСНИЙ) розм., ПАРШИ́ВИЙ розм., ПАСКУ́ДНИЙ розм., ПРОТИ́ВНИЙ розм., ПЛЮГА́ВИЙ зневажл., СЯКИ́Й-ТАКИ́Й (ТАКИ́Й-СЯКИ́Й) розм., ШОЛУДИ́ВИЙ зневажл. (звичайно як лайливе слово). — Іди! — кликнула Зоня погаслим голосом. — Ти, негідна й безсовісна (О. Кобилянська); Кожна людина, якою б вона поганою не була, має свій найчистіший закуток чи хоча б спомин (М. Стельмах); А пан глянув.. одвернувся... Пізнав, препоганий, Пізнав тії карі очі, Чорні бровенята... (Т. Шевченко); Наврочили неподобні люди: схопили діда німці (Ю. Яновський); — Я от татуньові пожаліюсь на тебе, бридкий хлопчисько! — нахвалялася сестра (А. Кримський); — Але мені ніхто не повірить, бо я гидкий, бо я брехун і зальотник (М. Чабанівський); (Камо:) Це ж не можна, щоб Камо замовк назавжди, щоб.. знову пробрався в ряди провокатор мерзенний... (О. Левада); (Любов (ридаючи):) Ах, тьотю, які люди.. низькі!.. їм вже все одно, хоч би я пропала... (Леся Українка); Сеспель в глибині душі зневажав Скрипаленка, вважав його за людину ницу (Ю. Збанацький); Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Не кажіть нічого! То не люди добрі, то гадюки капосні (Панас Мирний); Гульвіса пакосний, престидкий, Негідний, злодій, єретик! (І. Котляревський); — Юрку! — гукнула мама. — Де ти, паршивий хлопчисько! Іди зараз же сюди (Ю. Смолич); — Що ви робите, розбишаки? Навіщо знущаєтеся з малого хлопця, паскудні боягузи? (Ю. Смолич); (Таня:) Бач, яке тобі противне хлоп'я! Сам налякав та ще й сміється (С. Васильченко); — Радзивілл прийшов, так ви, окаянні, не одвітували йому й разу з гармати! Плюгаві страхополохи! (П. Куліш); Чому ви не йдете на лан, сякі-такі? — крикнув осавула (І. Нечуй-Левицький); — Ну, стій же ти, шолудивий бурсаче! — трясучи кулаком, промовив Жук (Панас Мирний). — Пор. 2. безсо́ромний, 1. непоря́дний.

НЕПОРЯ́ДНИЙ (про вчинки, поведінку тощо — який характеризує кого-небудь як непорядну людину), НЕДОСТО́ЙНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕДО́БРИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕГІ́ДНИЙ підсил., ПОГА́НИЙ підсил.; НЕЧЕ́СНИЙ (який характеризує кого-небудь як нечесну людину); НЕЧИ́СТИЙ, БРУДНИ́Й підсил., НИЗЬКИ́Й, НИ́ЦИЙ, ОГИ́ДНИЙ підсил., ГИДКИ́Й підсил., МЕРЗЕ́ННИЙ підсил., МЕРЗО́ТНИЙ підсил., ЧО́РНИЙ підсил., СВИ́НСЬКИЙ підсил. розм., ПАДЛЮ́ЧИЙ підсил. розм. (найвищою мірою непорядний, аморальний, лицемірний і т. ін.). Помітивши Данилова, вона строго звела брови, наче зловила його на чомусь непорядному (І. Волошин); Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); — Слухай, парубче, — сказав він Андрієві, як той прийшов, — ти займаєшся недобрим ділом (М. Коцюбинський); — Може, там хто буде в'язнути до вас ..Або говорити різні такі слова.. нехороші. То ви нам скажіть (О. Гончар); — Коли хто.. помітив щось негідне за товаришем (курив там у туалеті, чи що), то правило в нас таке: виходь ось тут на лінійці і перед лицем товариства відкрито говори (О. Гончар); Ганьблю того, .. Хто чесному сподіяв щось нечесне (С. Воскрекасенко); Діяти нечистим способом; Нечиста гра; (Марков:) Може, з беззахисною дівчиною і можна було робити якісь брудні комбінації, але з лейтенантом Єгоровою не трапиться нічого подібного (В. Собко); — Для чого ти вирощуєш у собі таке низьке, негідне почуття? (О. Донченко); — Вибачте, я хотів помститись за двійку, це — мерзенний вчинок (О. Донченко); — Ви ще почуєте ім'я Чорного Себастьяна. В мене на голові менше сивого волосся, аніж на його чорній совісті забитих людей (Ю. Бедзик). — Пор. 2. безсоро́мний, гане́бний.

НЕПРИСТО́ЙНИЙ (про поведінку, позу, жест, слова, вислови тощо — який усупереч вимогам пристойності, моралі неприховано виражає або грубо підкреслює те, що пов'язане зі сферою інтимних, статевих відносин, деяких фізіологічних функцій організму), ЦИНІ́ЧНИЙ, БЕЗСОРО́МНИЙ, БЕЗСТИ́ДНИЙ розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал., РОЗПУ́СНИЙ підсил. (який виражає безсоромність, розпусність); НЕПОДО́БНИЙ, СОРОМІ́ЦЬКИЙ, СОРОМІ́ТНИЙ, СТИДКИ́Й розм., СТИДНИ́Й розм., СТРАМНИ́Й розм., СРАМО́ТНИЙ заст. (про слова, вислови, жест, думки і т. ін.); БРУДНИ́Й, МАСНИ́Й розм., СКОРО́МНИЙ розм., СЛА́СНИ́Й розм., ГИДКИ́Й підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм. (про слова, мову, їх зміст); НЕЦЕНЗУ́РНИЙ, ПОГА́НИЙ, БРИДКИ́Й підсил., НЕПУТЯ́ЩИЙ розм., ПАПЛЮ́ЖНИЙ підсил. розм. (про слова, лайку, анекдот — непристойний і брутальний); ГРУ́БИЙ, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДОБІ́РНИЙ розм., БАЗА́РНИЙ розм. (про лайливі вислови — непристойний і вульгарний); ПОРНОГРАФІ́ЧНИЙ (про малюнок, літературу, фільм); КРУТИ́Й розм., СОЛО́НИЙ розм., ПРИПЕ́РЧЕНИЙ розм. (про жарт, дотеп, анекдот і т. ін. — виразний, дотепний, але грубий і непристойний). Бронко дивився з виразом такої огиди, з яким дивляться на непристойні речі (Ірина Вільде); Цинічний жест; Цинічна поза; — Коли б вікна та сякі-такі двері в хаті навісити ..і картинки по стінах з жінками, які збираються купатися... — ..Посміхається Марія: видумає чоловік таке дурне про безстидні картини, що тішать панське око (М. Стельмах); На панщині співала (Ганна) розпусні пісні, сміялася (І. Франко); Досадно дівчині, що до неї приступає шайтан і нашіптує неподобні думки (М. Коцюбинський); Знов залунала сороміцька лайка, ляпаси (З. Тулуб); Хату вимазано дьогтем: паничів срамотно так понамальовано і соромітні слова (А. Головко); Гармидер, галас, гам у гаї, Срамотні співи (Т. Шевченко); Солдати весело перекликалися між собою словами, в яких, навіть не знаючи мови, дівчата чудово розуміли брудні, сласні натяки на їх адресу (І. Ле); На масні Семенові репліки Катька відповідала таким гучним, задоволеним реготом, що сторонні оглядались на неї (Л. Смілянський); І регіт, і вигуки, і скоромні вигадки, і дзенькіт склянок, і цокіт ножів — все змішалось у галас безладний та дикий (М. Старицький); Слухаючи те гидке оповідання, Сусанна Уласівна ледве дихала од гніву (І. Нечуй-Левицький); Батюшка нахиляється до Василенка і тихо, щоб ніхто не почув, обзиває його паскудним словом (М. Стельмах); Ми сидимо, палимо цигарки, розповідаємо нецензурні анекдоти, а потім, багатозначно перезирнувшись, на всі груди регочемо (П. Колесник); Навздогін Гнату летить якась погана лайка (М. Стельмах); На раду прибули одні пани, селяни не поїхали. Одні, як Лиза, щоб не чути такої бридкої лайки та ганьби (Панас Мирний); Груня сповнилася образами — її, молоду, заміжню жінку, облаяти непутящими словами!.. (К. Гордієнко); Він закінчив (розмову) брутальною лайкою (Л. Смілянський); На голову Василя сиплеться добірна лайка (Я. Галан); Базарна лайка; Серед грізних вигуків та нахвалок на козаків почулися раптом веселі жарти та круті дотепи (А. Головко); Можна повторювати його (ім'я) безліч раз думкою, пошепки і вголос, тільки б ніхто не почув, бо одразу ж почнуться двозначні розмови, розпитування, солоні жарти (Л. Первомайський). — Пор. 2. безсоро́мний, 1. нескро́мний, хти́вий.