брьохати

БРЕСТИ́ (іти по воді і взагалі по чомусь рідкому, вологому, грузькому); БРЬО́ХАТИ розм., БРЬО́ХАТИСЯ розм. (поволі брести); ЧВАЛА́ТИ розм., ЧАЛА́ПАТИ розм., ЧАЛА́ПКАТИ розм., ШЕЛЕ́ПАТИ діал., ШЕЛЕ́ПАТИСЯ діал. (брести з шумом). Вже море бійцям по пояс, а колючі дроти не кінчаються.. Не спиняючись, бредуть бійці, десь таки буде край цим укріпленням (О. Гончар); Гряззю брьохали люди, над розтягненим у поході військом стояв притишений, але важкий і рівний гамір (І. Ле); Коні, брьохаючись по заметах та по кучугурах, потомились і стали (М. Коцюбинський); Ми пускаємо саночки попереду, а самі чвалаємо збитим снігом (Д. Бузько); В одному з таких завулочків він несподівано наткнувся на незнайомого, що чалапав по гнилистій багнюці (П. Колесник); Хома тим часом, чалапкаючи в калюжах, добрався до крайнього воза (О. Гончар). — Пор. I. 1. броди́ти.

I. БРОДИ́ТИ (поволі ходити по мілкій воді і взагалі по чомусь рідкому, грузькому), БРЬО́ХАТИ розм., БРЬО́ХАТИСЯ розм.; ЧАЛА́ПАТИ розм., ЧАЛА́ПКАТИ розм. (створюючи шум). Втішно бродили монголи по воді, зносячи каміння на купу (І. Франко); В глибоких заметах брьохають коні (М. Коцюбинський); Брьохаючись по калюжах, вони поминули сонну вулицю невеличкого міста і вибрались на околицю (Я. Баш); Чалапав кінь роз'юшеною дорогою, погойдувався охляп на ньому Сенька Сорокопуд, промоклий до нитки, а дощ не вгавав (О. Сизоненко); Людина на силу чалапкала по мокрому снігу (А. Іщук). — Пор. 2. брести́.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брьохати — брьо́хати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. брьохати — -аю, -аєш, недок., розм. Поволі рухатися в чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брьохати — БРЬО́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Поволі рухатися в чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.). Так і брьохав по воді (Сл. Гр.); В глибоких заметах брьохають коні (М. Словник української мови у 20 томах
  4. брьохати — див. іти; кидати; ходити Словник синонімів Вусика
  5. брьохати — БРЬО́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Поволі рухатися в чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.). Так і брьохав по воді (Сл. Гр.); В глибоких заметах брьохають коні (Коцюб. Словник української мови в 11 томах