брьохати
БРЬО́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Поволі рухатися в чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.).
Так і брьохав по воді (Сл. Гр.);
В глибоких заметах брьохають коні (М. Коцюбинський);
Він [Андрій Григорович] таки трохи притомився, та де ж: години чотири під дощем і вітром брьохав у мокрій траві (В. Винниченко);
Перед цим за ніч я пройшов чимало кілометрів, перетинав убрід річки, брьохав через болота (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брьохати — брьо́хати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- брьохати — -аю, -аєш, недок., розм. Поволі рухатися в чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- брьохати — див. іти; кидати; ходити Словник синонімів Вусика
- брьохати — БРЕСТИ́ (іти по воді і взагалі по чомусь рідкому, вологому, грузькому); БРЬО́ХАТИ розм., БРЬО́ХАТИСЯ розм. (поволі брести); ЧВАЛА́ТИ розм., ЧАЛА́ПАТИ розм., ЧАЛА́ПКАТИ розм., ШЕЛЕ́ПАТИ діал., ШЕЛЕ́ПАТИСЯ діал. (брести з шумом). Словник синонімів української мови
- брьохати — БРЬО́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Поволі рухатися в чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.). Так і брьохав по воді (Сл. Гр.); В глибоких заметах брьохають коні (Коцюб. Словник української мови в 11 томах